Оксана Корнєва присвятила своє життя допомозі людям. Жінка працювала фельдшером у місті Сіверськ Донецької області. У квітні 2022-го війна у прямому сенсі увійшла у її рідне місто. А ворожий снаряд назавжди залишився у її тілі.
“Лінія фронту наближалася до Сіверська, вже були постраждалі від уламкових мінно-вибухових травм, були зруйновані будинки, інфраструктура, постраждала наша лікарня. Спати було неможливо. Дім ходить ходором, зарево на вулиці, ніби білий день. Дуже страшно було”.
“Казав Оксані, давай виїдемо в Бахмут, бо Бахмут був далі від лінії фронту, – пригадує її чоловік Анатолій. – Жінка каже: ні, я тут 22 роки, “швидку” не кину, як я залишу місто без фельдшера? Сварив Оксану, що ми не виїжджаємо”.
Після чергового артобстрілу сім’я перебралася до приватного будинку Оксанчиного батька за десять кілометрів від міста. А потім настав день, який жінка не забуде ніколи в житті. 6 травня о 4-й ранку в будинок її батька прилетіла касетна бомба.
“Ми з дітьми спали на ліжку, діти під підвіконням. Це страшний був звук, не хочеться його згадувати, але він дуже часто спливає в пам’яті.
Перша думка – діти! Я розплющую очі, бачу кров, щось заважало все розгледіти, дим стояв, і все будівельне сміття зависло хмарою у повітрі. Мені здалося на якусь мить, що вони неживі лежать, мої дві донечки Аня і Владислава, бо вони лежали мовчки. А потім одна з них почала кричати”.
“Бачу силует жінки – стоїть. Думаю, якщо стоїть, то вже легше. І тут вона каже, що її поранило”, – ділиться пережитим Анатолій.
“Я відчула, що у мене щось дуже гаряче у ділянці декольте, а потім чую, що пульсує в шиї кров, – пригадує Оксана. – І я так тихо кажу йому, що поранена. І відчуваю, що я не можу вже нормально на ногах стояти”.
Оксану врятувала її професія. Медик за освітою, вона завчасно навчала сім’ю основам домедичної допомоги.
“В даному випадку, якщо, звичайно, у вас є якась аптечка, а в ній стерильні серветки, або спеціальні гемостатичні, які можуть хоч мінімально вплинути на зупинку кровотечі, необхідно максимально прикрити ними ділянку поранення, але не треба надто сильно на цю ділянку тиснути, бо тоді ми отримаємо внутрішню кровотечу”, – застерігає нейрохірург Еміль Аскеров.
“Щойно я побачила, що маму поранено, я схопила телефон та побігла дзвонити її колезі фельдшерці, аби вона приїхала та допомогла, – розповідає Оксанчина дочка Аня. – Схопила швидко ліхтарик, поки тато брав медикаменти. Бачу, мама сидить вже непритомна. Тато підніс нашатир, вона стала приходити до тями, і тато почав обробляти їй рану”.
“Я зробила подушечку з тканини, аби прикласти до рани, а тато допоміг замотати, щоб вона трималася навколо шиї. Вже коли ми почали її переодягати, приїхала мамина колега тьотя Таня, привезла ще медикаменти”.
До найближчої лікарні у місті Бахмут від Сіверська 40 кілометрів. Під вибухами та артобстрілами Анатолій повіз Оксану у лікарню: “Я сиділа та чекала на рентген, приходила до тями. Думаю, якщо це поверхнева травма, чому ж мені важко ковтати, чому я нижню щелепу з правого боку не відчуваю? Вона начебто оніміла, не слухається мене. Казала одне слово, а виходило інше, якась маячня, незрозумілий набір звуків. З’явився біль у горлі, слабкість, я почала мерзнути.
Сиділа і думала, чи я буду взагалі жити…”
Результати рентгенодослідження шокували лікарів:
у шийному хребці поруч із сонною артерією застряг уламок ворожого снаряду.
“Це не куля, яка кругла і її можна витягнути назад. Це гострий уламок. Його розмір – 11 на 7 міліметрів, це дуже великий уламок. І його звідти дістати неможливо”, – каже Оксана.
“Цей уламок знаходиться в проекції шийного відділу хребта, на рівні третього хребця, – пояснює нейрохірург Еміль Аскеров. – В цій ділянці проходять важливі судинні та нервові структури, головна небезпека в тому, що за умов оперування є ризики пошкодження сонної артерії. Ми розуміємо, що при такому пошкодженні пацієнта можна втратити”.
Нейрохірург винес вердикт – Оксані доведеться жити з уламком в шиї. Маленький шматочок металу ні на мить не дозволяє жінці забути про війну: “Біль відчувається майже постійно. Болить від місця, де він зайшов, і через всю шию. Дискомфортно, тягне, щемить, пече. Важко розмовляти. Це вже я зараз не стидаюся, а раніше було ніяково, бо мене права сторона нижньої щелепи не слухалася, бо уражений був лицьовий нерв. Ковтати важко, не можна швидко поїсти”.
Життя Оксани, як і мільйонів українців,
змінилось назавжди. Усе, чого вона зараз прагне, справедливості для себе і України: “Пані Оксана Корнєва фактично стала жертвою воєнного злочину, – каже юристка Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Олена Куваєва. – Під воєнні злочини підпадає не тільки отримання травми. Це також вбивство, викрадення цивільної особи, катування, насильницьке утримання, руйнування цивільного майна, цивільної інфраструктури”.
“Моя мета, оскільки я залишилася жива, донести це світові, – каже Оксана. – Світ має знати про ці злочини, бо такого ніколи більше не має повторитися. Як це так, 21 сторіччя, а ціна людського життя взагалі зведена нанівець?”
Навіть в умовах війни кожен злочинець має бути покараний. А для цього потрібно правильно оформити кожну справу, до якої причетні військові країни-агресорки.
“Якщо ви стали жертвою воєнного злочину, треба звернутися до найближчого відділу поліції, повністю описати ситуацію, в якій ви опинилися, отримати витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, в якому буде зазначено прізвище ім’я та по-батькові особи,
яка звернулася, та опис обставин, – дає настанови Олена Куваєва. – Дуже важливо простежити, аби правова кваліфікація, яка буде зазначена у цьому витязі, була саме стаття 438 Кримінального кодексу, тобто “Порушення правил та звичаїв війни”. Далі варто пробувати звертатися до міжнародних інстанцій, таких як Європейський суд з прав людини, профільні комітети ООН”.
“Незважаючи на те, що болить, що важко, я намагаюся цього нікому не показувати і не робити з себе жертву, – каже Оксана. – Треба жити далі, життя продовжується”.
Якщо ви стали жертвою воєнного злочину, звертайтеся до УГСПЛ по безкоштовну юридичну допомогу.
Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) – найбільша асоціація правозахисних організацій України. Спілка об’єднує 26 правозахисних недержавних організацій. Метою діяльності УГСПЛ є захист прав людини.
Телефони приймальні (юристи):
044 383 95 19
096 060 76 70 (Viber)
Електронна пошта: gp.ugspl@gmail.com.
