Від Білогорівки на межі Донеччини із Луганською областю і аж до південних околиць Бахмута постійно спалахують інтенсивні протистояння. Північніше Соледара основні зусилля наші воїни докладають, аби зупиняти штурми ворожої піхоти, йдеться в ТСН.
“Вони тут не відмовлялись від наступальних дій. На сьогоднішній день, візьмемо від Бахмута і, майже до Лисичанська, закінчуючи, там Білогорівка і далі, то ця лінія залишається активною”,- каже військовослужбовець 10 ОГШБр “Матвій”.
Свої гаубиці та самохідні артсистеми окупанти підтягують мало не впритул до переднього краю. Водночас залпів ворожої артилерії, кажуть гірські штурмовики, на ділянці їх відповідальності останніми днями поменшало. “Інтенсивність обстрілів зменшилась суттєво. Я думаю, це пов’язано з тим, що у противника також боєприпаси не безкінечні”, - додає “Матвій”.
Натомість піхота окупантів нікуди не поділася. На деяких відтинках битися “Едельвейсам” доводиться на мізерних дистанціях. “Збільшилась велика кількість інтенсивних стрілецьких боїв. Зараз у нас передові позиції, це 70 метрів. Тримаємся, максимально кусаєм,
огризаєм, за що можем зачепитись. Це дуже близькі бої.”, - констатують бійці.
Словосполучення: “кулі свистять над головами” тут не яскравий гарний епітет, але щохвилинна реальність. Піхотний бій між статичними позиціями, то - дуже складно, зізнаються українські воїни. Та коли починається ворожий штурм, до роботи стає уся лінія оборони. “Від стрілецької зброї до різних типів гранатометів, ну і - що можемо, тим і працюємо. Було так, що на нашу позицію наступало майе 40 чоловік”, - твердять бійці.
Ворог пробує невеликими групами атакувати вдень, але найчастіше штурми відбуваються темно порою. “Перейшли на таку тактику, пробували уже так разів три-чотири, суто вечором і дуже інтенсивно наплив живої сили противника. Сама пташка їх корегує: куда їм іти і як їм іти”, - розповідає військовослужбовець 10 ОГШБр “Академік”.
Штурм, коли на позиції “Едельвейсів” одночасно сунула найбільша кількість ворогів, відбувався саме вночі. “В нас було такі дві ночі, коли штурмували нас. Вночі були штурми. І от одну ніч лізло 160 орків. І, десь за ніч я перебив 70, гранатами! За одну ніч в мене полетіло два з половиною ящика гранат”,
- розповідає пілот ударно-розвідувального дрону 10 ОГШБр “Скіба”.
Повітряні бомбардування за допомоги невеликих квадрокоптерів, переконались “Едельйвеси”, цілком можуть зупиняти ворожу піхоту. “Ми можем одним вильотом дрона вивести зі строю до 5-ти чоловіків. Полетів, подивився, є там якась група піхоти. Нема чим туди жахнуть, зразу повернувся, причепив гранатку і полетів до них”, - розповідають бійці.
Воїни визнають, що ефективніше та й безпечніше було би “жахати” з великої дистанції, тим таки 155-им чи іншим важким артилерійським калібром, але, кожен артилерійський снаряд, у буквальному розумінні, на вагу золота. “Нам треба міни до мінометів, нам треба снаряди до артилерії, нам треба - все”, - каже “Скіба”.
В очікуванні переконливої кількості боєкомплекту, тримати фронт їм доводиться за рахунок просто несамовитої колективної стійкості. “Якщо наприклад в нашому випадку, вони от скільки разів пробували, впирались в нашу оборону, несли там дуже суттєві втрати. Там три-чотири дні поштурмували, бачать, що у них не виходить, вони зміщуються там по фронту”, - твердять бійці.
Читайте також:
В Кремлі шукають заміну Путіну: експерти назвали головних кандидатів
Адвокат диявола або остаточний поділ світу: чому Путін не отримав все, що хотів від візиту Сі до Москви
Росія запізнилася з мобілізацією, контрнаступ України буде набагато швидше — Жданов
