У Маріуполі Донецької області 4 травня пролунав вибух, який чули всі райони міста. Про це повідомив радник міського голови Петро Андрющенко. Пізніше стало відомо, що вибухнуло на «Азовсталі», де окупанти проводили розмінувальні роботи.
Петро Андрющенко в етері Радіо Свобода розповів про те, що «Азовсталь» мститься». відбувається в Маріуполі зараз.
– Пане Андрющенко, що відомо про цей вибух на «Азовсталі»? Розкажіть, будь ласка, більше подробиць.
– Це вже така типова історія. Насправді ми тут навіть жартуємо між собою щодо «Азовсталі», як вона мститься.
Насправді на «Азовсталі» відбуваються постійні розмінування. Відбуваються розмінування через дві цілі, які є перед окупантами. Перша ціль – це почати врешті-решт остаточно вирізати її на металобрухт. Тому що «Азовсталь» передали в керування, фактично в нову власність подарували людям з орбіти губернатора чи Санкт-Петербургу, чи області Бєглова.
З іншого боку, окупанти після усіх цих «бавовн», які сталися в Маріуполі і навколо, розуміють, що «Азовсталь» може стати непоганим притулком для військової бази. Тобто всі ці підземні укріплення,
ходи, технічні переходи і таке інше їх приваблюють, бо там можна сховати, там можна заїхати автівкою, наприклад, і спокійно вивантажувати той самий боєкомплект стільки, скільки потрібно, не дуже переймаючись нашими безпілотниками, наприклад. Тому вони прорубують таку дорогу від центральних прохідних і постійно нариваються на власні здебільшого снаряди, міни, бомби, які скидали на «Азовсталь». І зазвичай раз, два рази на тиждень це стається. Вони самі себе мінусують.
От сьогодні (4 травня – ред.) черговий раз проводили розмінування, просувалися до чергової точки. І закінчилося тим, що в лікарню привезли чотирьох так званих «ДНРівців», цих російських військових, що підірвалися сапери на цьому розмінуванні. І вони дуже важкі. А двоє з них дуже важкі. І потрібна кров. Крові в Маріуполі немає. Немає що переливати. Тому цілком можливо, що це їхнє останнє розмінування. Власне, така непогана новина.
Ну, а в принципі стабільно, щонайменше дві-чотири люди впродовж тижня окупанти втрачають саме на розмінуванні на «Азовсталі». Це і сюрпризи, які залишив наш гарнізон Маріуполя,
коли відходив з укріплення, а потім коли була екстрадиція. І частково це наслідки того, що їх обстрілювали, бо мордували всім, чим завгодно самі безпосередньо росіяни.
– Пане Андрющенко, у місцевих пабліках «гуляє» така історія про те, що нібито група російський військових, одна з цих груп заблукала в цих підземеллях «Азовсталі», не змогла вибратися. І через це тепер туди не дуже охоче хочуть йти інші. Чи може це бути правдою? Або чому тоді такі легенди з’являються, на вашу думку?
– Хотілося б. Але насправді я в це не дуже вірю з купи причин. Чому це неможливо – можу розповідати. Але звідки беруться всі ці історії? Це не перша історія. Це історія і про «азовців», які заблукали, і про постійно ще про когось.
Вони через що? Тому що росіяни не можуть визнати наявність українського спротиву в окупованому Маріуполі. Це не співпадає з їхніми поглядами, не співпадає з тією картинкою, що вони провокують. Тому вони все це списують на цю нову вигадану міфологію для того, щоб нівелювати реальність насправді. Тому що то з’являються наші букви «ї» від нашого спротиву, то акції якоїсь прямої дії,
то підпали, то пожежі. От для того, щоб нівелювати, що це відбувається саме від маріупольців, що залишаються у Маріуполі, й вигадуються різні такі безглузді історії, які якось паплюжать те, що відбувається, намагаються спаплюжити.
Принаймні на росіян це працює насправді і якось їм пояснює, що відбувається. «Ну, це заблукалі «азовці». Або це вибух – «це десь хтось загубився у підземеллях «Азовсталі», ось воно там і розривається. Принаймні така собі спроба замаскувати те, що відбувається насправді.
– А що насправді відбувається зараз у місті? Бо раніше наше ГУР повідомляло, що російські війська готуються до кругової оборони міста. У чому це проявляється? І взагалі вся ця підготовки до оборони кругової – чи можемо ми говорити, що Маріуполь під прицілом ЗСУ і російські окупанти цього свідомі?
– Те, що Маріуполь під прицілом ЗСУ, ми щиро в це віримо. І це не може бути інакше. Питання термінів – це вже нашому головнокомандувачу краще бачити і Генштабу. Але зрозуміло, що росіяни зробили все для того, щоб Маріуполь не просто був у зорі ЗСУ як українське місто, яке треба деокупувати,
як і інші міста, а перетворивши на невелику військову логістичну базу, то зрозуміло, що він у полі зору. Він – тепер ще й стратегічна точка.
З іншого боку, росіяни достатньо... Знову ж таки, Маріуполь для них важливий, тому вони й укріплюються. В чому ця кругова оборона? Почалося все з будівництва цієї ешелонованої оборони навколо міста майже впритул. Такого не було. Ми не бачили такого до того. І ЗСУ так не окопувалися, розуміючи всю загрозу, мабуть, в першу чергу для цивільного населення.
А з іншого боку, ми бачимо, що росіяни укріплюються вже з середини міста. Вони будують те ж саме. Вони будують бліндажі, вони будують окопи. Вони риють протитанкові рови. Вони проаналізували, відверто проаналізували битви за Маріуполь і як вони окуповували Маріуполь, де і як відбувалися бої. Тобто ми розуміємо, що вони теж розуміють, як буде йти наступ, як він може йти, що можуть використовувати наші ЗСУ, як просуватися містом. І саме в цих місцях вони готують ці пастки, вони готують укріплення. Дійшло до того, що навіть на нашому сміттєзвалищі вони окопуються, тому що повз нього і поруч з ним йде міст,
який єдиний залишався, той, що зв’язував правобережжя Маріуполя з лівобережжям Маріуполя довгий час. Тому вони дійсно готуються.
І насправді постійно про це кажемо, що ми не підтримуємо «закидання шапками», що все буде «Гей-гей! Ура!», а не буде. Буде важко. Якщо росіяни не відступлять від Маріуполя, на жаль, на нас чекає нова битва за Маріуполь, і вона буде нелегка. Вони до неї готуються. Вони готують особовий склад. Вони завозять, цей гарнізон тримають і в Маріуполі, і навколо Маріуполя, в Маріупольському районі. Вони готують, вони розбивають полігони. Тобто на наших хлопців, наших захисників і дівчат дійсно героїчна робота очікує. Вони і так її роблять. І в наступі це буде диво. Це не буде легко.
Ми тримаємо кулаки і будемо робити все, щоб допомогти, щоб це пройшло якомога безпечніше для наших захисників. Зокрема, ті маріупольці, що перебувають в окупації, роблять просто теж шалені речі для того, щоб спростити контрнаступ не лише на Маріуполь. І ми всі це будемо робити. Але не треба бути неоптимістом, ми всі – оптимісти, ми вже перемогли, лише залишилося закріпити це все,
а не треба ставитися зверхньо до укріплень росіян і того, що вони насправді роблять.
– Пане Андрющенко, я не можу не згадати, як два дні тому Путін онлайн відкривав трамвайний рух в Маріуполі. До речі, ви згадали, що «Азовсталь» нібито продали губернатору Ленінградської області. І тепер зійшовся пазл, так би мовити, чому він разом з губернатором Ленінградської області онлайн відкривав трамвайний рух. Там навіть посадили кількох «ветеранів» перед екраном. І звітував російський президент про «зрімиє» результати роботи. Мовляв, ще багато роботи для відновлення життєдіяльності міста.
Чи щось дійсно відновлюється з інфраструктури у місті, чи відновлюється житловий фонд, як вони це обіцяли? Бо по картинках російських медіа вони таки щось там будують.
– Ну, щось. Ось це наше щось, воно дуже таке «вагоме». Насправді мені дуже подобається запуск цього трамваю. Знов перший трамвай. Перший був в 1933 році і в 2023 році – 90 років повернення Маріуполя до трамваю. Це дуже смішно з Путіним онлайн.
Ще треба додати, що там гвинтокрили над цим «відкриттям» літали, патрулем, мабуть.
І навіть телевізор з Путіним охороняють. Це справді смішно. Тому що це дуже показово. І показово саме тому, що немає сенсу в трамваї в Маріуполі на сьогодні. Це дорого і немає сенсу.
А щось відновлюється? Щось відновлюється і житловий фонд потроху відновлюють якийсь, щось будують. Але вони вибрали... І чому це питання постійно постає і таке відчуття відбувається? Вони вірну стратегію вибрали – публічно саме. От що вони роблять? Вони поставили паркани навколо знищених будинків, вони поставили будівельні ліси. Навіть якщо вони нічого не роблять. І порозвішували паспорти об’єктів, що наче щось робиться. І складається враження, що глобально щось відбувається в Маріуполі. А нічого не відбувається. Просто ви бачите купу всілякого навколо і все. Якось так. Тому щось відбувається, але цього не достатньо.
