Відповіді - російські позиції. Якщо ще рік тому оборона, як українська так російська будувалась навколо населених пунктів, то зараз це укріплення в стилі Першої світової.
Подібна ситуація була і правобережжі Херсонщини та навколо самого міста. До самої осені 2022 року ми не зустріли багато загадок про звільнені населені пункти. Так і зараз на півдні.
Росія, яка окупувала південь України у перші ж дні вторгнення за рік побудувала величезну мережу укріплень, які простягаються на сотні кілометрів у декілька ліній та складаються із окопів, протитанкових ровів, опорних пунктів - таких собі земляних фортець, бетонних укріплень мінних полів і хтозна ще чого.
Більше того, такі укріплення взаємоповʼязані між собою. Коли ми говоримо про прорив першої лінії оборони, захоплення російських позицій - це не якісь “окопи у вакуумі” - це частина більшої мережі укріплень за якими через 500 або 1500 метрів знаходяться наступні.
Російські лінії оборони півдня - це не просто мережа окремих опорних пунктів, це ціла фортеця в якій кожен елемент повʼязаний між собою. Тому український контрнаступ схожий не на наступ серед “чистого поля”,
а скоріше на штурм величезної укріпленої фортеці.
Загальна картина
Червоні трикутники на карті - це російські укріплення знайдені OSINT спільнотою, але проблема сприйняття для цивільного полягає у тому, що це не окремі точки, це нитк окопів, укріплень опорних пунктів різного розміру. Тому їх скоріше можна розглядати, як лінії.
Ми дослідили лише невелику частину укріплень на Мелітопольському напрямку ділянка Оріхів -Токмак - Мелітополь, але і цього вистачило, для того щоб оцінити масштаби інженерних загороджень.
Російські укріплення принципово побудовані у три лінії. Перша - найпівнічніша - простягається по лінії фронту.
Друга лінія - більш укріплена та знаходиться від першої на відстані у кілька кілометрів, може до 10 на різних ділянка. Між ними також можуть бути різні укріплення.
Третя лінія оборони з центром у Токмаку. Вона виходить до крдонів Каховського водосховища в районі Василівки на заході та продовжується на схід в сторону Волновахи - утворюючи трикутник однією із вершин якого є сам Токмак.
росіяни прикривають свої лінії постачанняТакож цікавим є те, як росіяни прикривають свої лінії постачання:
вздовж дороги від Токмака до Мелітополя - із західного боку також зроблені укріплення, які простягаються з півночі на південь. Такими ж окопами прикриті дороги і з Мелітополя на Нову каховку, Джанкой, а з Нової каховки на Армянськ.
Це нам говорить про те, що Росія серйозно розгяладала можливість того, що ЗСУ почнуть масований контрнаступ форсуючи Дніпро в районі Херсона - що ще раз підтверджує, що підрив дамби Каховської ГЕС - це превентивний захід для убезпечення від можливого форсування Дніпра. Саме тому російські війська не виводились вглиб лівобережжя.
Звичайно ж ми бачимо, що найбільші укріплення побудовані на півночі окупованих територій - по лінії фронту. Ми зібрали кілька фрагментів таких укрпілень та пояснимо, як вони влаштовані. Проте не забувайте - це все одна повʼязана фортеця.
Третя лінія оборони - захід від ТокмакаКоли ми говоримо про кілька ліній оборони маються на увазі не траншеї, які виріті у три ряди, а повноцінні укріплення - кожне із своєю інфраструктурою, “архітектурою” та всіма рівнями захисту.
Фрагмент третьої лінії оборони окупантів на захід від Токмака - своїми правим флангом вона,
якраз утикається у передмістя. А південніше переходить в укріплення, які прикривають дорогу із Токмака на Мелітополь.
На знімку помітні дві лінії - північніша - протитанковий рів (детальніші знімки будуть далі на інших прикладах), друга лінія - з перпендикулярними полосами - безпосередні окопи. Між ними також можуть бути ряди “зубів дракона”, але знімок не дає можливості їх розгледіти детальніше.
Протяжність однієї такої лінії - майже 7 кілометрів. Тобто це 7 кілометрів непреривного танкового рову, який завширшки у 4 - 5 метрів, 3-4 метри у глибину та із тилової сторони (та, яка повернута до окопів) має ще і 2 метровий насип - танки не можуть перестрибнути такий рів, і скоріше всього застрягатимусть.
Друга лінія - це вже окопи, в них влаштовані стрілецькі позиції та капоніри для військової техніки, бліндажі, склади тощо.
“В тилу” - командний та логістичний центр - до нього підходить дорога, а - від нього розходяться лінії вже на самі позиції.
“Стик” першої та другої лінії оборони окупантів між Вербовим та Тарасівкою
В цьому районі перша та друга лінія оборони окупантів підходять впритул одна до одної - принаймні такі висновки можна зробити на основі супутникових знімків.
Лінії мають однакову структуру - протитанковий рів - та самі окопи. Уявіть масштаби на знімку перша лінія простягається на 15 кілометрів, а друга на 11. Це лише невеликий фрагмент. Друга лінія - тягнеться сюди від самого Токмака вздовж траси Токмак - Пологи, по прямій - майже 35 кілометрів.
Перша лінія - від Василівки, вона менш однорідна, але по прямій це близько 60 кілометрів.
Також між лініями трапляються окремі смуги окопів або опорних пунктів біля сіл та містечок або розвʼязок доріг. Та лінія оборони, яку ми ідентифікуємо, як другу - ближче до Токмака перетворюється на третю.
На північ від Тарасівки ми також бачимо опорний пункт іх капонірами, бліндажами та окремими укріпленнями.
Перша лінія оборони на північ від ПологівЦя перша лінія майже безперервно тягнеться далі на північний схід - до Пологів на ще близько 20 кілометрів.
На знімку детально видно її структуру - лінія окопів із окремими опорними пунктами, протитанковий рів та “зуби дракона” - це чітко видно по збільшеному супутниковому знімку.
Протитанковий рів на знімку із великою роздільною здатністю - тут він відходить від позицій.
Проте, можливо деякі позиції ми не бачимо - вони можуть бути в посадці.
Друга лінія Оборони Новогригорівка - Переможне
Лінія проходить між двома населеними пунктами, але вона також складається і з окремих кріплень, для цього району є більш детальні супутникові знімки:
Друга лінія оборони Солодка Балка
Ми спостерігаємо тут таку ж структуру, як і на інших ділянках: протитанковий рів, укріплення - суцільна лінія окопів.
Третя лінія оборони Токмак
Укріплення на північний схід від Токмака. на детальному знімку помітно, що між окопами та протитанковим ровом - “зуби дракона” також дві дороги проходять скрізь ці укріплення.
Друга лінія оборони Широке
На детальному знімку помітні масштаби протитанкового рову - вони співставні із амбаром поблизу.
Що із цим всім робити?Будівництво великих земляних укріплень бере свої початки із 17 століття, коли через розвиток артилерійської справи та самої артилерії фортеці із каменю не могли протистояти їм. Натомість будувати почали земляні укріплення, які більш стійкі до гарматних пострілів.
19 століття змінило самі укріплення - через мобільність фронту кріплення стали меншими і в результаті перетворились на окопи першої світової.
Між першою та другою світовими війнами Франція та Фінляндія - використали цей досвід і побудували дві оборонні лінії. Франція - лінію Мажино - на кордоні з Німеччиною, Фінляндія - ліннію Маннергейма - на кордоні із СРСР.
Обидві ці лінії були подолані. Лінія Мажино - військовою хитрістю, адже заміст штурмів в лоб німецькі війська змогли обійти її і вторгутись у Францію із півночі, пройшовши через Бельгію.
Радянські ж війська штурмували лінію Маннергейма близько 2-х місяців, але все ж змогли її подолати “грубою” силою - лобовими атаками, артилерійськими та повітрянними бомбардуваннями.
Ще одну глобальну лінію оборони Велику китайську стіну теж взяли, у її випадку військовою хитрістю.
Чим закінчиться нинішня спроба подоати оборонні лінії, на разі не відомо. Але є декілька факторів, які можуть свідчити, що російські війська програють цю битву.
1.Недоліки статичної оборони. Коли війська кілька місяців займають одні і ті ж позиції - вони не можуть маневрувати, залежать від постачання, мають витримувати постійна артилерійські обстріли.
2. Логістика, підтримка такої лінії оборони потребує значних людських ресурсів - адже земляні укріплення мають схильність руйнуватись самі по собі через погодні умови,
зміни пори року. Утримання значної кількості людей на лінії оборони - також вимагає ресурсів. Адже солдати можуть знаходитись у десятках кілометрів від лінії фронту, але серед поля чи степу, або в малому населеному пункті.
Утримувати полк в чистому полі логістично складніше ніж у великому місті. Солдати потребують харчів, води, є звичні хвороби, ремонту техніки амуніції, обладнання. Людей не можна тримати серед чистого поля місяцями. Тобто вам треба утримувати солдатів, які не беруть участь у бойових діях, і при цьому не дуже відпочивають. А якщо ви їх приберете - нікому буде утримувати укріплення.
3. Технологічний розвиток. Якщо такі величезні укріплення, як Лінія Мажино та Лінія Маннергейма були зруйновані у 1940-х роках технікою того періоду, що вже казати про сучасні системи озброєння, при тому, що технології будівництва укріплень із того часу не надто змінились.
Але росіяни мають і декілька елементів, які дозволяюьт їм сподіватися на успіх в обороні.
- Перевага в авіації. Важко наступати бронетехнікою по мінних полях, без підтримкм своєї авіації і під загрозою удару від чужої. Російські вертольоти важкодосяжні для нашого ППО і є суттєвою загрозою для колон важкої техніки.
- Практично безкраї мінні поля, які особливо ефективні у поєднанні з перевагою в повітрі (див. п.1). Також Росія уміє швидко мінувати нові території та мінувати дистанціно, навіть розміновані шляхи наступу чи відступу.
- Насиченість поля бою безпілотниками. Наші рухи швидко стють помітні і ворог застосовує або артилерію, або авіацію.
- Оскільки наш війська просуваються повільно, то Росія може споруджуавти нові й нові лінії оборони. І ми не можемо стрімко вийти в тил і оточити великі ворожі з'єднання.
Перш за все нам потрібні далекобійні засоби ураження - літаки та далекобійні ракети, а також системи залпового вогню та артилерія.
Російські позиції набагато зручніше штурмувати коли в них вже нікого немає.
- Руйнування логістики різного рівня. Використання далекобійних засобів ураження дозволяє тримати в постійній напрузі війська, які не отримують достатньої кількості постачання, не можуть евакуювати поранених, мають дискомунікацію на полі бою. Якщо ж говорити про “локальну логістику” - ізоляція військ на їх позиціях. Тобто руйнування постачання окремих опорних пунктів або ділянок укріплень. Створення вогняних мішків. Саме так діяли ЗСУ на правобережжі Херсонщини.
- Знищення позицій. Системи залпового вогню дозволяють значно ушкодити або майжу зруйнувати укріплення - таким чином їх утримання буде не доцільним і окупантам доведеться відступати на іншу лінію оборони. Цю ж роль виконують і сучасні літаки, які можуть ефективно руйнувати не тільки укріплені позиції, але і засоби ураження, артилерію, малі склади тощо.
- Прорив оборони або обхід. Загальна логіка полягає у тому, що за Токмаком - значно менша концентрація укріплень ніж на передньому краї. Таким чином були позбавлені сенсу і Лінія Мажино і Лінія Маннергейма - укріплення втрачають сенс, коли в тилу знаходиться супротивник. Так само їх складно стає обороняти, коли супротивник тисне із кількох боків. Форсування Дніпра затія вкрай ризикована, але дає шанс на великий успіх, бо дозволяє зайти в тид укріпленим лініям.
- Було б добре отримати і почати застосовувати F16 саме зараз, але нажаль це не реалістично.
Звичайно, в таких умовах наявність більшої кількості артилерії, касетних боєприпасів та головне літаків значно б полегшило цю задачу.
