Про те, як Бахмут став фортецею, в ексклюзивному інтерв’ю кореспондентам АрміяІnform розповів начальник Національного університету оборони України генерал-полковник Михайло Коваль.
Михайло Володимирович безпосередньо долучався до організації оборони міста Бахмут, вже бувши керівником військового вишу № 1 в Україні. Річ у тім, що за рекомендацією командувача Сухопутних військ ЗС України генерал-полковника Олександра Сирського, його було відряджено для підсилення командної складової на цьому напрямку.
— Я звернувся до Міністра оборони України, доповів про ситуацію. Той підтримав моє рішення. Щоправда, запитав, чи не буде втрати управління університетом оборони. Тоді був особливо відповідальний період: ми створювали нові інститути, про які я розповім вам згодом. Я запевнив, що постійно триматиму руку на пульсі всіх університетських процесів, — говорить генерал-полковник Михайло Коваль.
З його слів, аби зосередити управління залоги Бахмута в одних руках, консолідувати підрозділи різних відомств у одних руках, було створено тактичну групу.
— Ми монолітизували це угруповання військ під єдине командування.
Виконали завдання щодо побудови оборонних укріплень. Довготривалі вогневі споруди (ДВС), укриття, інженерні рубежі. Свого часу я захищав докторську дисертацію саме щодо системи ДВС на території України. Тож, ми використали найкращі практики та нові ідеї в цій царині. Згодом місто стало дійсно потужною фортецею, — розповів генерал-полковник Михайло Коваль. — Крім того, досягли повної довіри між командуванням підрозділів, керівництвом тактичної групи. А це — своєчасне знання об’єктивної інформації про потреби військ, підсилення й організацію логістики.
Михайло Коваль наголошує, що битва за Бахмут стала класичним прикладом у військовій справі, який демонструє перевагу сучасних військових технологій над масовістю старого парку ОВТ.
— Дійсно, ця війна докорінно відрізняється від попередніх. Раніше дані з поля бою, як отримували? Візуальне спостереження, РЕР. Тепер над полем бою фактично цілодобово висять БПЛА. Можна використовувати розвідувально-ударні комплекси. Є артилерія високої точності. Сучасна зброя вирішує такий спектр завдань, який в минулі часи був недосяжним для зусиль окремого угруповання військ. Реальний приклад з часів боїв за Соледар: аеророзвідники доповіли про скупчення живої сили противника, про те, що в будівлю шахтоуправління (будівля залізобетонна) «сповзаються вагнерівці». Чимало, не менше ніж сотня. Набираю Командувача генерал-полковника Олександра Сирського, пояснюю суть і прошу залучити «Хаймарси». Він дає згоду. Нам залишається тільки передати точні координати для залпу американських РСЗВ. Сотню окупантів було знищено одним ударом.
