Після чищення гарбуза залишається чимало насіння, яке часто опиняється у смітнику. Як використати ці зернятка з користю, пише «Експерт».
Збережіть насіння для весняної посадкиЯкщо хочете виростити гарбузи наступного року, частину насіння можна залишити для посіву. Спочатку його потрібно ретельно промити теплою водою, прибравши залишки м’якоті, а потім розкласти на рушнику й повністю висушити.
Сухе насіння зберігайте в паперовому пакетику або іншому сухому пакованні в прохолодному місці. Важливо підписати сорт, якщо він відомий, і не допускати потрапляння вологи. Герметична тара підходить лише тоді, коли насіння справді добре висохло, інакше воно може запліснявіти.
Враховуйте, що насіння з гарбузів певних сортів або гібридів не завжди дає потомство з такими самими характеристиками, як у материнського екземпляра. Тому результат вирощування може відрізнятися від очікуваного.
Додайте насіння до компостуЯкщо гарбузи вирощувати не плануєте, насіння можна використати для приготування компосту. Разом з іншими органічними рештками воно стане частиною суміші, яка з часом перетвориться на добриво.
Для правильного компостування чергуйте вологі зелені матеріали, наприклад свіжу траву та овочеві рештки, із сухими коричневими компонентами – опалим листям, соломою або сухими рослинними рештками. Такий баланс допомагає підтримувати належні умови для розкладання органіки.
Водночас гарбузове насіння може прорости в компості, якщо умови будуть сприятливими. Щоб зменшити цей ризик, його можна подрібнити перед додаванням. Кип’ятити насіння необов’язково: важливіше правильно підтримувати вологість і регулярно перемішувати компост.
Приготуйте хрустку закускуГарбузове насіння також можна запекти зі спеціями. Для цього промийте його, ретельно висушіть і розкладіть тонким шаром на деку. Додайте трохи оливкової олії, солі, паприки або інших приправ на власний смак.
Запікайте насіння в розігрітій до 180 °C духовці приблизно 10–15 хвилин, час від часу перемішуючи. Точний час залежить від розміру насіння та особливостей духовки, тому стежте, щоб воно не підгоріло.
Автор: Тетяна Білинець
