Палеонтологічна загадка навколо вимирання Gigantopithcus blacki, гігантських мавп, що мешкали на півдні Китаю, нарешті, знайшла своє вирішення.
Дослідження виявило, що ці триметрові мавпи масою 250 кілограмів вимерли між 295 000 і 215 000 років тому через нездатність адаптуватися до мінливих умов довкілля.
Gigantopithcus blacki, далекі предки людини, залишили після себе всього лише 2000 скам’янілих зубів і чотири щелепні кістки, і дослідники стикалися з труднощами у визначенні причин їх зникнення.
Група вчених, зокрема з Університету Маккуорі, Університету Південного Хреста та Університету Квінсленда, об'єднала зусилля для великомасштабного збору даних із 22 печер у провінції Гуансі на півдні Китаю.
Вчені спиралися на точні датування, проведені з використанням шести різних методів, що включали в себе аналіз скам’янілостей, структури лісів, поведінки мавп, аналіз пилку і змін у кліматі.
Результати вказують на те, що навколишнє середовище стало менш стабільним приблизно 700 000−600 000 років тому через зміну клімату, що призвело до змін у поведінці та харчових уподобаннях G. blacki.
Орангутани, близькі родичі G. blacki, змогли адаптуватися до умов, що змінюються, в той час як гігантські мавпи з Китаю зіткнулися з обмеженим вибором їжі, зменшенням рухливості і скороченням географічного ареалу пошуку їжі.
Ці фактори призвели до зникнення G. blacki між 295 000 і 215 000 років тому. Вчені наголошують на важливості вивчення минулих вимирань для глибшого розуміння стійкості видів.
