Група дослідників з Уппсальського університету представила результати нового дослідження, яке проливає світло на соціальну організацію спільнот мисливців-збирачів мезоліту в Західній Європі.
Дослідження, опубліковане в журналі PNAS, ґрунтується на генетичному аналізі скелетів, виявлених у кількох французьких похованнях кам’яного віку.
Виявилося, що кровні зв’язки та спорідненість не відігравали вирішальної ролі в організації життя мисливців-збирачів у кам’яному столітті. Натомість кілька окремих родин утворювали спільноти, які жили разом, що, ймовірно, було частиною стратегії із запобігання інбридингу.
Дослідження проводилося на людських рештках, знайдених у знакових місцях Франції, таких як Тевек і Оедік у Бретані, а також у Шампіньї. Ці поховання датуються останніми етапами мезоліту, близько 6700 років тому, коли останні західноєвропейські мисливці-збирачі сусідили з неолітичними землеробськими громадами.
Важливо зазначити, що це перше дослідження, в якому аналізується геном кількох мисливців-збирачів кам’яної доби з одного поселення, що жили в той самий час і в безпосередній близькості від неолітичних спільнот.
Професор Маттіас Якобссон з Уппсальського університету зазначив, що дослідження дає нову картину останніх популяцій мисливців-збирачів кам’яної доби в Західній Європі, даючи змогу аналізувати їхню соціальну динаміку. Результати дослідження показали, що групи мисливців-збирачів не були тісно пов’язані між собою і не демонстрували ознак близькоспорідненого схрещування.
Мисливці-збирачі кам’яного віку змішувалися з іншими групами мисливців-збирачів, а не з неолітичними землеробами. Ці результати суперечать попереднім дослідженням, які припускали асиміляцію мисливців-збирачів і жінок із землеробських спільнот.
Таким чином, генетичні дані показують, що соціальні зв’язки і стратегії запобігання інбридингу були важливими для спільнот мисливців-збирачів у кам’яному столітті.
