Шотландські вчені з Університету Сент-Ендрюс зробили несподіване відкриття — шимпанзе мають вроджене почуття ритму, яке проявляється в їхніх «барабанних» здібностях. Це відкриття, опубліковане у журналі Current Biology, проливає світло на еволюційне коріння людської музикальності та соціальної комунікації.
Команда дослідників проаналізувала 371 удар, здійснений 47-ма дикими шимпанзе із шести різних популяцій. Вчені фіксували звуки, які тварини створювали, б’ючи по деревах, корінню або інших поверхнях руками та ногами. Звуки не були хаотичними чи випадковими — дослідники виявили чіткі ритмічні патерни, які нагадували музичні структури, знайомі людині.
Мавпи з ритмом у крові
Західні шимпанзе (Pan troglodytes verus) виявилися прихильниками регулярного «метрономного» ритму — їхні удари були рівномірними, як тікання годинника. А от східні шимпанзе (Pan troglodytes schweinfurthii) обирали більш «музичну» схему з варіативними інтервалами — на кшталт свінгового джазу.
Дослідники також зазначили: шимпанзе із західних популяцій частіше грали швидше, з більшою кількістю ударів за одиницю часу,
тоді як східні проявляли складнішу ритмічну організацію. Такі відмінності вказують не на вплив довкілля, а, ймовірно, на соціокультурні особливості різних груп. Це відкриття — одне з перших, що вказує на «музичні діалекти» у тваринному світі.
Музика — спільна спадщина?
Це дослідження підтримує гіпотезу про те, що основи музичності, зокрема відчуття ритму, виникли ще у спільного предка людини і шимпанзе близько 6–7 мільйонів років тому. За словами одного з авторів, доктора Еда Найта, ритм міг спершу служити засобом для передачі емоцій, координації в групі чи демонстрації сили.
«Наше дослідження показує, що ритм — не суто людська характеристика. Шимпанзе не просто хаотично б’ють по чомусь, вони створюють відчутно структуровані ритми. Це наштовхує на думку, що основи музичності глибоко закорінені в еволюційній історії приматів», — зазначив Найт.
Значення відкриття
Результати цього дослідження можуть вплинути на подальше вивчення музичної та мовної еволюції. Вони також дають підстави по-новому поглянути на когнітивні здібності великих мавп, особливо в контексті соціальної взаємодії та культурної передачі інформації.
На тлі цього відкриття, питання «чи можуть тварини створювати музику?» звучить дедалі менше як риторичне. Імовірно, ми лише на початку шляху до розуміння того, наскільки глибоко музика вкорінена в саму природу.
