Астрономи виявили дивовижні деталі в туманності Метелик (NGC 6302), що розташована за приблизно 3400 світлових років від Землі в південному сузір'ї Скорпіона.
Усередині цієї туманності дослідники побачили, як пил кристалізується, охолоджуючись із гарячого газу.
«Протягом багатьох років науковці сперечалися про те, як у космосі утворюється пил. Але тепер, завдяки потужному телескопу Джеймса Вебба, ми можемо побачити це значно чіткіше», — говорить астрофізик Мікако Мацуура з Кардіфського університету у Великій Британії.
Читайте також:
Народження зірки. Космічний телескоп імені Джеймса Вебба зробив неймовірне спостереження «Ми змогли побачити й холодні „коштовні камені“, що формуються у спокійних довготривалих зонах, і гарячий пил, що утворюється у швидких, бурхливих частинах космосу, — все в одному об'єкті. Це великий крок уперед у розумінні того, як складаються основні матеріали планет».
Космічний пил — це частинки, що плавають у просторі між зірками. Він формується переважно у зовнішніх шарах старих зірок і згодом включається в нові зорі та планети.
Туманність Метелик — це «останній подих» старої зірки.
Вона належить до так званих планетарних туманностей: хмари матеріалу, що оточують зірку, яка скидає свої зовнішні шари у космос. У центрі туманності знаходиться білий карлик — залишок великої зірки, що вже завершила своє життя. Туманність не кругла, а має два потужні викиди матеріалу, схожі на крила метелика.
Навколо білого карлика розташований товстий пиловий тор. Дослідники за допомогою інфрачервоного телескопа JWST заглянули всередину тору, щоб дізнатися, з чого він складається. Інфрачервоне світло може проходити крізь пил, який зазвичай блокує інші довжини хвиль, тому JWST ідеально підходить для таких досліджень.
Читайте також:
Хімія життя в космосі. Вчені створили молекулу, яка може пояснити походження життя у Всесвіті Спостереження показали, що пил складається як з аморфних частинок, схожих на сажу, так і з кристалічних структур. Частинки досить великі — на мікронному рівні, тобто вони довго формувалися і накопичувалися. Серед кристалів виявили мінерали форстерит, енстатит і кварц.
Зовні тору розташовується градієнт атомів і молекул: іони, які потребують більше енергії для утворення,
ближче до центру, а менш енергетично вимогливі — далі.
Дослідження також виявило великі струмені заліза та нікелю, що викидаються у протилежні боки, а також значну кількість поліциклічних ароматичних вуглеводнів (PAHs). Ці молекули важливі для теорій про походження вуглецевого життя. Їхнє виявлення у киснево багатій туманності Метелик дає нові підказки про те, як формуються «цеглинки» життя, коли потужні зоряні вітри врізаються у навколишній матеріал.
«Ми не можемо перемотати назад Сонячну систему, щоб побачити, як усе формувалося, — але телескопи на кшталт JWST та об'єкти на кшталт туманності Метелик дають науковцям ключові підказки про походження Землі», — йдеться у дослідженні.
Читайте також:
Осідлати чорну діру. Дослідники пропонують радикальний спосіб видобутку енергії в космосі
