Між Африкою та Америкою в Атлантичному океані утворилася гігантська коричнева стрічка, видима з космосу. Це не просто природне явище — науковці вважають його серйозним сигналом небезпеки.
Читайте також:
Екологічне диво. Науковці зафіксували у Дніпрі осетрів вагою понад 10 кг Йдеться про масове розростання бурих водоростей Sargassum, яке вже охопило понад 8 800 кілометрів океанічної поверхні.
Це утворення отримало назву Великий Атлантичний пояс саргасуму (Great Atlantic Sargassum Belt). За останнє десятиліття його масштаби значно зросли, і в травні 2025 року, за даними супутникового моніторингу, маса водоростей досягла рекордних 37,5 мільйонів тонн. Водорості, які раніше обмежувалися малопоживними водами Саргасового моря, тепер активно поширюються в тропічних зонах Атлантики — від Західної Африки до Карибського басейну та Мексиканської затоки.
Дослідження, опубліковане в Communications Earth & Environment, частково пояснює це явище потужною кліматичною подією — Північноатлантичною осциляцією (NAO) у 2010 році. Команда під керівництвом океанографа Жюльєна Жуано з французького інституту IRD виявила,
що зміна атмосферного тиску спричинила зсув океанічних течій, який перемістив саргасум із його звичного середовища до тепліших і багатших на поживні речовини вод — і саме там він почав активно розмножуватися.
У відкритому океані саргасум не є шкідливим — він створює плавучі екосистеми, що підтримують понад 100 видів морських тварин, зокрема молодих черепах, риб і крабів. NOAA навіть класифікує його як критичне середовище існування. Але ситуація змінюється, коли водорості потрапляють на берег.
Читайте також:
На глибині близько 20 метрів. Археолог заявив про можливе відкриття загубленої Атлантиди біля узбережжя Іспанії Там вони починають гнити, виділяючи токсичний газ — сірководень, який може спричинити проблеми з диханням. Саргасум також душить коралові рифи, шкодить рибальству та потребує мільйонних витрат на очищення. У Флориді в 1991 році надмірне накопичення саргасуму навіть призвело до зупинки охолоджувальної системи атомної електростанції.
У 2025 році пояс саргасуму спричинив серйозні порушення на узбережжях Мексиканської затоки, Барбадосу, Гваделупи та Західної Африки.
Цілі пляжі зникли під товстими шарами гниючих водоростей, що відлякало туристів і викликало занепокоєння щодо здоров’я. У деяких регіонах вчені також фіксують метанові викиди, які можуть впливати на парниковий ефект — це питання наразі активно досліджується.
Окрім змін течій, на розростання саргасуму впливають антропогенні фактори — зокрема надмірне надходження азоту та фосфору з сільського господарства, стічних вод і атмосферних викидів. Між 1980 і 2020 роками концентрація азоту в тканинах саргасуму зросла на 55%.
Великий внесок робить річка Амазонка, яка під час сезонних повеней виносить в океан поживні речовини. Ці речовини потрапляють у Північну екваторіальну течію і розносяться на захід, фактично «підживлюючи» водорості на тисячах кілометрів. За даними Harbor Branch Oceanographic Institute, у таких умовах біомаса саргасуму може подвоюватися всього за 11 днів.
Хоча прямий зв’язок із глобальним потеплінням ще досліджується, багато науковців припускають, що подібні екстремальні осциляції можуть стати частішими зі зростанням температури. Якщо це так — коричнева стрічка Атлантики може бути лише початком.
Читайте також:
Кліматичний апокаліпсис. Вчені прогнозують «крах» Атлантичної течії вже через 50 років
