Там, де панує абсолютний нуль, а міжзоряний пил застилає світло далеких сонць, науковці натрапили на справжню сенсацію.
Читайте також:
Пазл склався. Астрономи знайшли відсутню ланку процесу утворення світів У глибокому космосі виявили найбільшу кільцеву молекулу з вмістом сірки, яку людство колись бачило за межами планетних систем. Цей хімічний велетень із важковимовною назвою — 2,5-циклогексадієн-1-тіон — оселився у величезній хмарі газу неподалік від центру нашої Галактики.
Відкриття важливе не лише для заповнення списків у підручниках. Воно фактично підтверджує: «інгредієнти» для виникнення життя починають готуватися в космічному казані ще задовго до того, як з’являться перші зірки чи планети, пишеІnteresting Еngineering.
Міцунорі Аракі з Інституту Макса Планка пояснює, що це перший випадок, коли в міжзоряному середовищі вдалося чітко розгледіти таку складну сірчану структуру. Це той самий місток, якого нам бракувало, щоб зрозуміти, як будівельні блоки життя потрапляють із порожнечі на молоді планети.
Досі з сіркою в космосі була дивна історія. На Землі вона є основою білків,
а в наших кометах та метеоритах її повно. Проте в далекому міжзоряному просторі астрономи знаходили лише примітивні сполуки — дріб'язок на кілька атомів. Складалося враження, що десь під час формування планет сірка магічним чином з’являлася нізвідки.
Аби розплутати цей вузол, дослідники пішли від зворотного. Вони не шукали наосліп, а спочатку створили молекулу в лабораторії. Вчені взяли смердючу рідину тіофенол і «просмажили» її розрядом у тисячу вольт, імітуючи жорсткі умови відкритого космосу. Коли молекули розпалися й перезібралися в нову форму, їхній унікальний радіосигнал — такий собі «цифровий відбиток» — зафіксували з надзвичайною точністю.
Маючи цей зразок, астрономи звернулися до архівів гігантських радіотелескопів в Іспанії. І сигнал «дзенькнув». Потрібна молекула весь цей час ховалася в хмарі G+0.693−0.027, за 27 тисяч світлових років від нас.
Найцікавіше, що в цій хмарі ще навіть не натяку на народження зірок. Отже, складна хімія — це не наслідок появи сонцеподібних світил, а прелюдія до них. Як каже Валеріо Латтанці, співавтор роботи, це прямий доказ: фундамент життя закладається в тиші та холоді молекулярних хмар ще до того, як запалає перша зірка.
Звісно, одна знахідка — це лише початок. Попереду ще багато роботи, адже моделювати поведінку сірки неймовірно складно. Цілком імовірно, що космос кишить такими «невидимками», які ми просто не впізнаємо, бо ще не маємо їхніх лабораторних паспортів.
Читайте також:
Космічний вулкан прокинувся. Вчені зафіксували відродження гігантської чорної діри
