Проблема захаращення навколоземної орбіти стає дедалі гострішою. Чим більше супутників ми запускаємо, тим вищим стає ризик зіткнень, які плодять тисячі нових уламків.
Читайте також:
Надзвичайна ситуація на МКС. Астронавти NASA вперше розповіли, який медичний апарат допоміг врятувати членів екіпажу Лише за період з 2019 по 2023 роки супутники Starlink від SpaceX здійснили понад 50 000 маневрів, щоб уникнути аварій. Якщо ж удар стається, небезпечне «сміття» починає падати на Землю, подекуди загрожуючи густонаселеним районам, пишеІnteresting Еngineering.
Аби швидко знаходити місця падіння таких об'єктів, вчені запропонували революційний підхід: використовувати мережу звичайних сейсмометрів. Виявляється, прилади, що фіксують землетруси, чудово чують гучні звукові удари, які виникають, коли космічний непотріб входить в атмосферу.
Новий метод вигадали Бенджамін Фернандо з Університету Джонса Гопкінса та Константінос Хараламбус з Імперського коледжу Лондона. У статті для журналу Science вони пояснили, що об'єкти з космосу рухаються у багато разів швидше за звук. Це створює потужну ударну хвилю — такий собі «звуковий бум»,
схожий на той, що видає винищувач.
Сейсмометри на Землі реєструють ці коливання, що дозволяє вченим відстежити траєкторію падіння майже в реальному часі. Для перевірки теорії дослідники реконструювали падіння уламків китайського модуля Shenzhou-15 у квітні 2024 року. Ця «залізяка» вагою понад півтори тонни могла стати серйозною проблемою для людей на землі.
Аналізуючи дані 127 сейсмометрів у Каліфорнії, команда підрахувала, що китайський модуль летів зі швидкістю від 25 до 30 Махів (у 25−30 разів швидше за звук). Він пронісся над Санта-Барбарою та Лас-Вегасом у десять разів швидше за найшвидший літак у світі.
Цікаво, що розрахунки вчених виявилися точнішими за прогнози Космічного командування США: реальний шлях модуля пролягав на 40 кілометрів північніше від очікуваного.
«Минулого року ми фіксували вхід кількох супутників в атмосферу щодня. І ми не маємо незалежного підтвердження, де саме вони впали: чи розпалися на шматки, чи згоріли вщент, чи долетіли до землі. Це проблема, яка лише погіршуватиметься», — наголошує Бенджамін Фернандо.
Крім прямого фізичного удару,
космічне сміття несе й хімічну небезпеку. Багато апаратів містять токсичні або навіть радіоактивні елементи.
Фернандо наводить приклад російського апарата «Марс-96», який упав у 1996 році. Довго вважалося, що його радіоактивне джерело живлення згоріло або пішло на дно океану. Проте нещодавно вчені виявили штучний плутоній у льодовиках Чилі. Це свідчить про те, що контейнер із радіацією розгерметизувався під час падіння, заразивши територію.
«Нам потрібні додаткові інструменти стеження, — підсумовує дослідник, — особливо для тих рідкісних випадків, коли уламки містять небезпечні радіоактивні матеріали».
Саманта Лоулер, астроном з Університету Регіни, висловилася ще різкіше:
«Не хочеться про це говорити, але я справді думаю, що знадобиться чиясь смерть, перш ніж державні регулятори звернуть увагу на проблему космічного сміття».
Читайте також:
608 днів на орбіті. Легендарна астронавтка NASA завершила кар'єру після 27 років служби
