У 1899 році вчені виявили в польському селі Багіч зроблену з колод труну жінки, яка впала з зруйнованого урвища. Через унікальний спосіб поховання вчені назвали її «принцесою Багіча». Декілька десятиліть вони вважали, що жінка померла в римську епоху. Результати аналізів давали похибку у 300 років, пише Live Science.
Під час проведення розкопок колоди археологи знаходять досить рідко, оскільки з часом вони руйнуються. Труна з Багіча є єдиним дерев’яним саркофагом римського залізного віку, що зберігся. Всередині нього археологи виявили останки дорослої жінки на коров’ячій шкурі, похованій разом із бронзовими браслетами, намистом та бронзовою шпилькою.
Цвинтар, на якому було знайдено труну, відноситься до культури Вільбарк, представники якої були споріднені з готам. Похована у ньому жінка померла у 110-160 роках н.е. Цю дату було визначено вченими у 1980-х роках. У 2018 році результати радіовуглецевого аналізу показали діапазон 113 до н.е. — 65 рік н.е.
Для вирішення цієї невідповідності співробітники Щецинського університету вдалися до дендрохронологічного аналізу. Він показав, що дуб, з якого виготовлена труна, було вирубано у 120 році н.е. Похоронні приналежності відносяться до цього ж періоду.
У морських організмів похибка радіовуглецевого аналізу може досягати 1200 років. Це пов’язано з тим, що вуглець з океану старше вуглецю на суші. Вчені називають це явище «ефектом морського резервуара». На думку вчених, за життя «принцеса Багіча» харчувалася морепродуктами, що спотворили результати радіовуглецевого датування на сотні років.
