«Чума серед нас» — цей крик, мабуть, лунав у давньому Єраші у VI столітті нашої ери, коли за кілька днів місто втратило сотні мешканців. Тепер, 1500 років потому, як повідомляє ScienceDaily з посиланням на Університет Південної Флориди, міждисциплінарна команда опублікувала третю наукову роботу, присвячену цьому місцю. Дослідники підтвердили, що масовий могильник у Єраші (давня Гераса, Йорданія) є першим місцем у світі, де поховання жертв Юстиніанової чуми — першої зафіксованої пандемії бубонної чуми в Середземномор'ї — підтверджено і генетично, і археологічно. А аналіз кісток розкриває, хто були ці люди і як пандемія перекроїла структуру суспільства.
Стародавній іподром у Джераші, місце, де було виявлено масове поховання жертв чуми. Фото: Карен Хендрікс, Сіднейський університет
Що відомо коротко
Стаття: Hendrix K., Adapa S.R., Tykot R.H. et al. «Bioarchaeological signatures during the Plague of Justinian (541–750 CE) in Jerash (ancient Gerasa), Jordan», Journal of Archaeological Science 186: 106473 (2026). DOI: 10.1016/j.jas.2026.106473.
Установи: University of South Florida (USF)
+ University of Sydney (Hendrix) + Florida Atlantic University. Провідний дослідник: Rays H.Y. Jiang (USF College of Public Health).
Місце: Єраш (Гераса), Йорданія — добре збережене давньоримське місто, одне з найкраще досліджених міст Близького Сходу.
Поховання: сотні людей (≈150 дорослих + ≈80 дітей та немовлят) у покинутому іподромі — публічному просторі, а не на цвинтарі. Поховані за кілька днів, а не поступово.
Підтвердження: ДНК Yersinia pestis (попередня стаття серії 2025 р.) + нова біоархеологічна характеристика жертв.
Головний новий висновок: жертви походили з мобільного населення — людей, що зазвичай жили розосереджено по регіону, але криза зібрала їх разом.
Це перше місце, де Юстиніанова чума підтверджена обома методами одночасно.
Що це за явище
Дослідження стародавніх людських решток розкриває не лише хвороби, а й спосіб і умови їхнього життя — і пізньоантична епоха у Близькосхідному регіоні не є винятком. Юстиніанова чума (541–750 рр. н.е.) — перший зафіксований у письмових джерелах спалах бубонної чуми в Середземномор'ї. Вона спустошила Візантійську імперію часів Юстиніана I, поширилась від Єгипту до Ірландії і, за різними оцінками, забрала від 25 до 50 мільйонів життів — тобто до третини населення Середземномор'я.
Збудник — Yersinia pestis — та сама бактерія,
що через 800 років повернулась у вигляді Чорної смерті (1347–1353 рр.), знищивши третину Європи. Юстиніанова чума — менш відома, але не менш руйнівна перша хвиля.
Деталі відкриття
Місце поховання в Єраші було відоме ще з 1990-х — але доти бракувало прямого генетичного підтвердження. Попередня стаття команди (серпень 2025 р.) виявила ДНК Y. pestis у зубах жертв. Нова стаття іде далі: хто ці люди і що їхнє поховання говорить про суспільство в кризу?
Ключовий методологічний підхід — поєднання ізотопного аналізу (що розкриває харчування і мобільність), біоархеологічного аналізу (вік, стать, ознаки хвороб на кістках) і протеоміки (білкові сигнатури). Виявилось: поховані не є типовим місцевим населенням Єраша. Ізотопний підпис вказує на людей, що переміщались між різними географічними зонами — мігрантів або торговців, зазвичай розосереджених по регіону.
Що показали нові спостереження
Пандемії давнини змінювали не лише демографію, а й усю соціальну структуру суспільств. Команда Цзяна сформулювала важливий висновок: у звичайних умовах мобільне населення жило розосереджено і «зливалось» із місцевими — їх важко виявити в стандартних похованнях, де хоронили роками. Але криза їх зібрала: за кілька днів пандемії сотні людей різного походження опинились в одному місці і були поховані разом.
Це розв'язує давню суперечність між генетичними даними (що свідчать про широке переміщення людей)
і археологічними свідченнями (що начебто вказують на закриті локальні спільноти). Відповідь: обидві картини правильні — але пандемія зробила невидиме видимим.
Чому це важливо для науки
Цзян і колеги роблять важливий перехід: від питання «що за збудник?» до питання «як жили і вмирали люди?». Це зсуває епідеміологію у сферу соціальної науки. Паралелі з COVID-19 дослідники проводять прямо: щільні міста, рухливість населення і соціальна вразливість окремих груп — визначальні фактори тоді і тепер.
Практичне значення: якщо ізотопний аналіз масових поховань здатний виявляти мобільне, вразливе населення навіть у давніх містах — це нова методологія для вивчення того, хто найбільше постраждав від пандемій в усі епохи. Таке розуміння допомагає краще проєктувати сучасні системи охорони здоров'я.
Цікаві факти
🦠 Yersinia pestis — бактерія, що спричиняє всі три форми чуми: бубонну (через укуси бліх), септичну (при потраплянні в кров) і легеневу (повітряно-крапельним шляхом). Найпоширеніша — бубонна, де типовим симптомом є розпухлі лімфовузли (бубони). Без лікування летальність бубонної форми — 30–60%.
Сьогодні чума виліковується антибіотиками, але щороку реєструється кілька сотень випадків, переважно в Африці та Азії. Джерело: WHO Plague fact sheet.
🏛️ Місто Єраш (Гераса) засноване в елліністичну добу і досягло розквіту під римським і візантійським правлінням. Воно мало форум, кілька храмів, театри та іподром — де і було знайдено масовий могильник. Сьогодні Єраш вважається одним із найкраще збережених давньоримських міст поза межами Риму і є туристичною пам'яткою Йорданії. Поховання просто в іподромі — знак надзвичайної кризи: за звичайних умов ніхто б не тримав мертвих у громадському просторі. Джерело: Department of Antiquities of Jordan.
🧬 Ізотопний аналіз людських кісток та зубів дозволяє реконструювати де людина провела своє дитинство і які продукти їла. Відношення ізотопів стронцію (⁸⁷Sr/⁸⁶Sr) відображає геологію ґрунту місця, де людина жила в перші роки. Якщо цей підпис відрізняється від місцевого — людина мігрувала. Команда USF застосувала цей метод до єрашських жертв і виявила значну неоднорідність — підтвердження мобільного населення. Джерело: Hendrix et al.,
JAS 2026.
📜 Єдиний сучасник, що описав Юстиніанову чуму детально — візантійський історик Прокопій Кесарійський (~500–560 рр.). Він писав, що в розпал епідемії в Константинополі щодня вмирало до 10 000 людей, а тіла кидали прямо у вежі фортечних мурів, бо могил не вистачало. Єраш тепер дає археологічне підтвердження цих «неймовірних» числових описів. Джерело: Procopius, History of the Wars, Book II.
FAQ
Чим ця знахідка відрізняється від попередніх досліджень Юстиніанової чуми? Попередні знахідки Y. pestis у могилах VI ст. були зроблені переважно у Центральній Європі (Баварія, Іспанія, Франція) — і лише генетичного підтвердження. Єраш — перше місце, де підтверджено і ДНК збудника, і характер поховання (масове, одномоментне), і соціальний профіль жертв через біоархеологічний аналіз. Це дозволяє перейти від «хто вбивця» до «як саме відбувалась смерть у реальному місті».
Чому місто поховало людей в іподромі, а не на цвинтарі? Іподром — великий відкритий публічний простір, що на момент чуми вже не використовувався активно. В умовах масової смертності за кілька днів традиційна інфраструктура поховань (цвинтарі,
ритуали) просто не справлялась. Дослідники фіксують аналогічну картину і в пізніших пандемічних похованнях — масові могили в нетрадиційних місцях є маркером надзвичайної кризи.
Чи може Юстиніанова чума відповідати за занепад Візантійської імперії? Це давня суперечка. Одні історики вважають чуму головною причиною послаблення Візантії і пояснюють нею успіх арабського завоювання у VII ст. Інші (зокрема стаття Mordechai et al., PNAS 2019) стверджують, що вплив чуми був «незначним» у довгостроковій перспективі. Нове дослідження підтримує більш серйозну оцінку: знаходження масових поховань у великих містах свідчить про дійсно катастрофічну локальну смертність.
Серед поховань в єрашському іподромі знайдено тіла ~80 дітей і немовлят — поховані поруч із дорослими в одному масовому могильнику за кілька днів. Це не традиційне поховання: у Візантії дітей і дорослих зазвичай ховали окремо, із ритуалами. Але чума не залишала часу на ритуали. Ці 80 маленьких кісток — найбільш переконливий доказ того, що тоді у місті відбувалось справжнє пекло: пандемія, що не розрізняла ні віку, ні статусу і перетворила публічний простір давнього міста на братську могилу за лічені дні.
