Антарктичний лід зберіг не тільки кліматичну історію Землі. Він виявився картою галактичного маршруту. Вчені з Гельмгольц-центру Дрезден-Росендорф знайшли у 295 кілограмах льоду кілька атомів рідкісного ізотопу, і тепер можуть сказати точніше, де саме у Чумацькому Шляху знаходиться наша планета, пише Science Alert.Команда науковців проаналізувала зразки, зібрані в рамках Європейського проекту з льодових кернів EPICA. Вони розтопили антарктичний лід, відфільтрували залишок і порахували атоми заліза-60 — ізотопу, який на Землі природним шляхом не утворюється. Його виробляють лише наднові, вибухи зірок на межі смерті. Залізо-60 має відносно короткий для геологічних масштабів період напіврозпаду, 2,6 млн років. Все, що потрапило в склад Землі під час її формування 4,5 млрд років тому, розпалося ще до появи динозаврів. Будь-який атом цього ізотопу, знайдений сьогодні, зʼявився вже після того, як планета сформувалась. Буквально, це пил мертвих зірок, що осів на нашій планеті нещодавно.Зразки льоду, що датуються від 40 тис. до 81 тис. років тому, показали концентрацію заліза-60 вищу за фоновий рівень від космічних променів.
Але ключова деталь в іншому: у льоді 40-80-тисячолітньої давнини заліза-60 менше, ніж у снігу останніх десятиліть. Концентрація зростає з наближенням до сьогодення. Це узгоджується з тим, що Сонячна система зараз проходить крізь Локальну міжзоряну хмару. Це структура з газу, пилу й плазми, засіяну матеріалом наднових. Лід показує, що спочатку ми рухалися через розріджений край хмари, а потім увійшли в щільнішу ділянку, і перебуваємо в ній досі. Раніше ми писали про іншу космічну підказку про смерть зірок: вчені вивчали магнітні поля білих карликів і відновлювали мільярдорічну зіркову біографію.Те, що вдалося зробити команді науковців, — показати структуру хмари зсередини, не з телескопа, а з матеріалу, що буквально лежить під ногами на іншому кінці планети.295 кілограмів льоду, кілька десятків атомів ізотопу і маршрут планети довжиною у десятки тисяч років крізь галактичний пил. За точністю це нагадує, як за хімічним складом річкової води можна встановити, крізь які породи вона пройшла. Тільки "ріка" тут — Сонячна система, а "береги" — залишки наднових, що вибухнули мільйони років тому.Питання про точне походження Локальної міжзоряної хмари залишається відкритим. Але нова міжзоряна комета 3I/ATLAS, що наближається до Землі і містить аномально високий вміст нікелю та заліза, додає ще один штрих до загальної картини: міжзоряне середовище активніше взаємодіє з нашою системою, ніж вважали раніше.
