Швидкість світла — стала величина. Це знає кожен, хто хоч раз відкривав підручник з фізики. Ейнштейн сформулював це в 1905-му, і з того часу постулат стоїть непорушно — як один із наріжних каменів усієї сучасної науки.
Читайте також:
Деградація темної енергії. Вчені здійснили аналіз 3D-карти космосу, що кидає виклик теоріям Ейнштейна Але один австралійський фізик вирішив перевірити. Енбан Лі з Університету Вулонгонг побудував установку в ліфтовій шахті звичайного університетського корпусу. Котушка оптоволокна — якби її розмотати, вийшло б десять кілометрів. Лазер стріляє крізь кабель, відбивається і летить назад. Разом — двадцять кілометрів шляху. Надшвидкий детектор ловить промінь, осцилограф фіксує час. Установку запускали внизу шахти і вгорі. І виявилось: внизу світло рухається трохи швидше.
Гравітація внизу будівлі сильніша — це відомий факт. Питання в тому, чи справді вона впливає на швидкість світла. За Ейнштейном — ні. Але сам Ейнштейн у 1911 році писав інше: що швидкість світла залежить від гравітації об'єктів, повз які воно проходить. Потім він від цієї ідеї відмовився — коли будував загальну теорію відносності.
Загальна теорія пояснює викривлення шляху світла деформацією простору-часу, а не зміною швидкості. Але Лі повернувся саме до тієї, ранньої ідеї.
У другому експерименті він взяв гирю — 72 кілограми — і підкочував її до свого пристрою. Коли гиря поруч, світло рухається швидше. Коли далі — повільніше. Результати опубліковані в Scientific Reports.
Колеги реагують стримано, м’яко кажучи. Кріс Стівенс із Університету Кентербері назвав роботу «інтригуючою» — але одразу додав, що будь-який гравітаційний вплив на світло в земних умовах мав би бути нескінченно малим. «Зазвичай для моїх досліджень гравітаційних ефектів мені потрібно кілька чорних дір, що десь у Всесвіті зіштовхуються», — сказав він. Джон Нортон з Університету Пітсбурга взагалі назвав це «сміливим твердженням» і нагадав: якби такий ефект існував у тих масштабах, його б помітили ще в 1919 році, коли перевіряли передбачення Ейнштейна під час сонячного затемнення.
Лі й сам не претендує на миттєву революцію. Каже: гравітація — загадка. Світло — загадка. А якщо їх поєднати, виходить загадка вдвічі більша. Але якщо він правий — з’явиться новий тип гравіметрів без рухомих частин, які можна запустити хоч на підводному човні.
Читайте також:
