Туринська плащаниця залишається одним із найсуперечливіших і найбільш досліджуваних артефактів в історії. Деякі вірять, що саме нею було обгорнуто тіло Ісуса після розп’яття, інші вважають її пізнішою підробкою. Резонанс посилився після радіовуглецевого датування 1988 року, яке віднесло тканину до приблизно 1260-1390 років.
При цьому на полотні видно схематичний образо чоловіка та плями, схожі на кров. Критики звертали увагу і на біблійний текст: Євангеліє повідомляє про плащаниці, знайдені в порожньому гробі, але не згадує жодного помітного образу на полотні. Для скептиків така відсутність згадки служить аргументом на користь пізнішого походження плащаниці.
Образ, який спочатку був невидимийУ статті-огляді, опублікованій 12 серпня в журналі Journal of Historical Archaeology & Anthropological Sciences, імунолог Келлі Кірс запропонувала ще одну можливість. Вона відроджує ідею, що образ міг утворитися не миттєво й одразу стати помітним, а залишатися латентним, тобто невидимим, допоки нитки полотна не зазнали старіння або нагрівання.
Ідею «латентного потемніння» раніше висловлювали учасники дослідження плащаниці 1978 року.
Семюел Пеллікорі припустив, що на полотно могли перейти природні речовини з тіла, наприклад шкірні олії або бальзами, які з часом поступово змінювали колір волокон. Хімік Рей Роджерс моделював такі хімічні реакції і також наводив приклади поступового формування знаків на льоні.
Що показали лабораторні експерименти з лазеромКоманда дослідників, яка вивчала плащаницю в 1978 році в рамках Проєкту дослідження Туринської плащаниці (STURP), застосовувала рентген, ультрафіолет, інфрачервону зйомку, хімічний аналіз та мікроскопію. Одне з особливих спостережень: зображення лежить лише на верхній поверхні полотна, торкаючись двох-трьох зовнішніх волокон нитки, тобто мікроскопічно неглибоко.
Пізніші лабораторні експерименти на зразках сучасного льону використовували надкороткі ультрафіолетові імпульси лазера, щоб відтворити подібне поверхневе потемніння. Результати виявилися такими:
- потужніші імпульси створювали відразу видимий слід, але при цьому пошкоджували або випаровували нанесену на тканину кров;
- слабші імпульси змінювали властивості льону, але не давали одразу видимого образу; забарвлення ставало помітним лише після нагрівання або природного старіння;
- експерименти з кров’ю та сироваткою показали схожий ефект, причому тільки найслабші параметри залишали плями крові відносно неушкодженими.
Як це узгоджується з текстами Євангелія
За версією Кірс, послідовність могла бути такою: спочатку кров і рідини тіла потрапили на плащаницю, потім сталася слабка енергетична дія, яка вплинула лише на верхні волокна, але не зруйнувала кров’яні плями, а образ став помітним пізніше, після нагрівання або згодом під дією часу. Це пояснювало б одночасно й наявність непошкоджених плям крові, й відсутність згадки про видимий образ Ісуса у євангельських розповідях.
Авторка підкреслює, що висновки поки що непрямі й гіпотетичні. Ось головні обмеження:
- досліди проводилися на сучасних зразках льону, а не на самій плащаниці;
- на сьогодні не встановлено джерело енергії, здатної викликати відповідні зміни на справжньому артефакті;
- неможливо точно визначити, коли саме латентний образ міг стати видимим;
- залишається ймовірність інших пояснень, зокрема художнього походження або природних хімічних реакцій, не пов’язаних із випромінюванням.
Висновки не доводять, що плащаниця дійсно вкривала Ісуса, не підтверджують, що її образ утворився під впливом випромінювання, і не встановлюють часу появи знаків. Питання про походження та природу зображення лишається відкритим, і наукова дискусія триває.
За матеріалами Daily Mail
Фото: Openverse
50Plus
