Кліматична стабільність останніх 10 000 років, що сприяла розвитку людської цивілізації, поступається місцем періоду великих викликів і глобальної непередбачуваності.
Дослідники з Китаю та США за допомогою високоточного кліматичного моделювання з’ясували, як мезомасштабні конвективні системи (МКС) — величезні скупчення грозових хмар, що простягаються на сотні кілометрів, — реагуватимуть на глобальне потепління.
Читайте також:
Не рельєф, не вітри. Справжній двигун найпотужніших дощів планети знайдено на екваторі Результати роботи опубліковано в журналі Nature Geoscience.
Мезомасштабні конвективні системи (МКС) забезпечують понад половину опадів у тропіках і спричиняють масштабні раптові повені. Моделювання показало, що за умов значного потепління сезон дощів у тропічних регіонах зміщується: шторми формуються на 10–15 днів пізніше. Проте після цієї затримки їхня інтенсивність зростає на 38–45%.
Причиною такого зміщення вчені називають зміни в комірках Гадлі — масштабній системі атмосферної циркуляції. Через зростання теплоємності атмосфери сповільнюється сезонне переміщення енергії між півкулями, що відтерміновує початок злив. Водночас показник конвективної потенційної енергії (CAPE) зростає на 35–40%, а рівень конвективного гальмування (CIN) — на 90–130%. Це означає, що накопичена волога тривалий час утримується, а потім вивільняється у вигляді надпотужних злив.
Зміна графіка та зростання інтенсивності опадів вплинуть на сільське господарство, логістику й безпеку мільйонів людей, навіть якщо загальна річна кількість опадів залишиться незмінною.
Науковці наголошують, що, хоча використаний сценарій екстремального потепління є насамперед лише експериментом, він чітко вказує на необхідність адаптації до нових гідрокліматичних ризиків.
Читайте також:
Важлива не лише температура. Швидке глобальне потепління загрожує клімату Європи
