Мюнхенські науковці змогли перетворити сорок років архівних супутникових знімків на деталізовану карту припливів і відпливів. Вона унікальна тим, що показує коливання рівня океану через кожні сто метрів берегової лінії.
Читайте також:
Пральні машини і холодильники. На дні Мексиканської затоки знайшли затонулу побутову техніку Дослідник Майкл Гарт-Девіс із Мюнхенського технічного університету разом із колегами взявся аналізувати фотографії супутників Landsat за період із 1984 по 2026 рік.
Через них вони вивчили узбережжя Тихоокеанського вогняного кільця, охопивши Нову Зеландію, Австралію, Японію, Гаваї та західні береги Америки.
Зазвичай екологи намагаються прибрати коливання урізу води як заваду під час вивчення ерозії ґрунту. Німецькі ж вчені використали ці зсуви як головний сигнал.
В пригоді стала система CoastSat, яка допомогла розрахувати тригонометричний кут нахилу пляжу. Такі дані помогли перетворити боковий рух води на точні вимірювання її підйому та падіння.
Насправді супутник повертається до однієї точки лише раз на 16 днів, тож математична модель дозволила розшифрувати місячні припливні цикли за проміжок у 191 день. Традиційні датчики вимірюють рівень моря лише в одній точці, а звичайні альтиметри погано працюють біля суходолу, що створювало небезпечні білі плями на картах.
У статті зазначають, що такий метод допоможе створити персоналізований прогноз для кожного конкретного пляжу, адже сила припливу може сильно відрізнятися на відстані у кілька кілометрів.
Читайте також:
Океан більше не має таємниць. Китайці оновили корабель, який пірнає на 10 кілометрів углиб
