Один скам'янілий слід, знайдений у вулканічному мулі на віддаленому антарктичному острові, є першим відомим слідом викопного ссавця в Антарктиді та найдавнішим свідченням існування хижого ссавця на континенті.
Новий зразок, частковий набір відбитків передніх і задніх лап, датується епохою еоцену, близько 55 мільйонів років тому, пише Sci.news.
Позначений як T-373, він був зібраний з формації Фоссіл-Гілл на півострові Філдс острова Кінг-Джордж. Ця палеонтологічна пам’ятка настільки багата на збережені рослини, пір'я та сліди тварин, що вона визнана особливо охоронюваною антарктичною зоною.
«Хоча найдавніші сліди ссавців або ссавоподібних датуються пізнім тріасом, помітне збільшення різноманітності та чисельності їхнього літопису відбувається ближче до кінця мезозою, разом із прямими доказами у вигляді зубів та скелетних останків», — сказав доктор Ектор Мансілья-Вера з Інституту Антарктики Чилі при Музеї палеонтологічної колекції Антарктики та Патагонії.
Читайте також:
Прихована різноманітність. Вчена з Бристоля знайшла рідкісні водорості в Антарктиді «Після масового вимирання крейдяно-палеогенового періоду,
палеонтологічний літопис наземних ссавців, включаючи кістки, зуби та технологічні докази, такі як сліди, стає значно більш поширеним у всьому світі. Скам’янілості ссавців з Південної Америки, які філогенетично пов’язані з тими, що знаходяться на Антарктичному континенті, чітко контрастують із набагато рідкіснішими знахідками, задокументованими там», — додали вчені.
«Повний літопис скам’янілостей наземних ссавців з Антарктиди представлений переважно окремими зубами та, меншою мірою, скелетними рештками. Примітно, що всі ці матеріали обмежені еоцен-олігоценовими шарами на острові Сеймур (Марамбіо) у Західній Антарктиді, що підкреслює сильну географічну упередженість антарктичного палеогенового літопису ссавців на континенті, де наземні ссавці зараз повністю відсутні», — підкреслили палеонтологи.
Сам відбиток T-373 невеликий — приблизно розміром з велику монету — але його форма дає підказку про те, хто його зробив. На зразку видно три закруглені подушечки пальців передньої лапи, розташовані дугою, трикутну подушечку п’яти та відсутність слідів кігтів, що відповідає ссавцю розміром з кішку,
який ходить на пальцях.
Читайте також:
Думали, що надто далеко. В Антарктиді у пір'ї пінгвінів вперше виявили вічні хімікати Використовуючи формулу, яка оцінює масу тіла за площею сліду, автори підрахували, що тварина важила лише близько 1,3 кг. Ці розміри та форма дуже схожі на групу вимерлих південноамериканських хижаків, яких називають спарассодонтами, — сумчастих, схожих на ласок ссавців, споріднених з опосумами, які були поширені в Патагонії в ту ж епоху.
В Антарктиді ніколи не знаходили скам’янілих кісток чи зубів спарассодонта. Але дослідники стверджують, що цей слід є найвагомішим доказом того, що ці тварини перетнули Антарктиду через сухопутний міст, який колись з'єднував континент з Південною Америкою, перш ніж два масиви суші розійшлися, а клімат Антарктиди став холодним.
Досі палентологи вважали, що єдиними наземними хижаками в еоценових лісах Антарктиди були маленькі предки сучасних соколів. Нове відкриття свідчить про те, що ссавці також займали хижацьку нішу в цій екосистемі, додаючи раніше невідомий шар до антарктичної харчової мережі.
Читайте також:
Всі пінгвіни залишили станцію Академік Вернадський — науковці назвали причини пізньої міграції «Слід Т-373 є першим прямим технологічним свідченням існування наземного ссавця в еоценових екосистемах Антарктиди», — підсумували вчені.
Раніше NV Техно писав, що непримітна на вигляд скам’янілість, яка провела 40 років забутою в музеї, виявилася першою кісткою динозавра, коли-небудь знайденою в Антарктиді. Скам’янілість, хребець, була знайдена під час експедиції Британської антарктичної служби (BAS) у 1985 році, але лише зараз була визначена як така, що належить динозавру.
Ця скам’янілість — єдина з континенту, знайдена в шарі породи, відомому як формація Санта-Марта, що датується пізнім крейдовим періодом близько 82 мільйонів років тому. Порода також морська, а це означає, що тварина, ймовірно, після смерті опинилася в морі, щоб зрештою бути похованою та скам’янілою на морському дні.
Читайте також:
