Палеонтологи, які вивчають скам'янілість, знайдену на півдні Манітоби, Канада, виявили те, що, на їхню думку, є двома слідами укусів на внутрішньому скелеті стародавнього гігантського головоногого молюска Enchoteuthis.
Вчені називають це рідкісним доказом взаємодії хижака та жертви в крейдяних морях, які колись покривали центральну частину Північної Америки, пише Sci.news.
«У мезозої головоногі були однією з найчисленніших і найрізноманітніших груп у морському світі. Головоногі молюски, включаючи колеоїдів та амонітів, служили чудовим джерелом їжі для хижаків, таких як морські рептилії та риби», — написали у своїй статті палеонтологиня з Університету Манітоби Меліна Джоббінс та її колеги.
«Ця динаміка взаємодії хижака та жертви підтверджується прямими доказами, такими як екземпляри зі збереженим вмістом шлунків, а також непрямими доказами, включаючи особини з переломами або пошкодженнями, інтерпретованими як сліди укусів. Однак, ідентифікація конкретного хижака за непрямими доказами несе певну невизначеність», — визнали вчені.
Читайте також:
У новому дослідженні палеонтологи вивчили скам’янілий гладіус — внутрішню, схожу на ручку, опорну структуру — енхотевтіса, істоти, схожої на кальмара, яка плавала в крейдяних морях близько 81 мільйона років тому. Зразок під назвою Q80.05.14 був вперше зібраний у 1980 році зі сланцевого пласта П'єр у Манітобі та зберігається в Канадському центрі виявлення скам’янілостей.
«Q80.05.14 має довжину приблизно 49 см (19 дюймів) і складається з гладіусного м’яза з майже повним рахісом та частковою пателою, при цьому відсутні передній та задній краї. Ми приблизно оцінюємо загальну довжину гладіуса приблизно на рівні 60 см (24 дюйми), а загальну довжину тіла менше 1 м (39 дюймів)», — пишуть дослідники.
Використовуючи 3D-сканування та силіконові зліпки, дослідники проаналізували дві субтрикутні патології, що збереглися на Enchoteuthis gladius. Один, біля передньої частини, з більшою впевненістю інтерпретується як слід від укусу, завданий незадовго до або під час смерті тварини, оскільки він не має ознак загоєння.
Читайте також:
Доісторичний трилер. Останки стародавньої морської корови розкрили загадки еволюції хижаків
Другий слід, біля спини, є більш неоднозначним: він може являти собою другий укус від тієї ж атаки, пошкодження від окремої сутички або розшарування, спричинене розщепленням гладіуса вздовж його природних волокнистих шарів, або під час атаки, або після, коли туша розкладалася.
Оскільки на слідах відсутні вбудовані зуби або регулярні проміжки між зубами, які б вказували на конкретного нападника, вчені не змогли з упевненістю ідентифікувати хижака. Як мозазавр, такий як Latoplatecarpus, так і хижа риба, така як Cimolichthys, жили разом з Enchoteuthis в одному стародавньому морі та залишаються правдоподібними винуватцями. Інших кандидатів, включаючи акул та гігантського тилозавра, було виключено через форму їхніх укусів або зубів.
Читайте також:
Як тролейбус. У Канаді визначили останки найбільшого тиранозавра «Непрямі докази хижацтва, такі як сліди укусів, є вирішальними елементами, які допомагають нам зрозуміти динаміку взаємодії жертви та хижака, а також сприяють нашому розумінню харчових мереж у Західному Внутрішньому морському шляху в пізньому крейдовому періоді», — підсумували автори.
Раніше NV Техно писав, що черепи китів, які мільйони років пролежали під морським дном біля Антверпена, виявилися «сейфами» із залишками стародавньої акулячої зброї.
Під час детального КТ-сканування палеонтологи з Бельгійського інституту природничих наук (RBINS) виявили уламки зубів, що засіли глибоко в кістковій тканині. Це дозволило вченим без розпилювання скам’янілостей ідентифікувати вбивць і зрозуміти, як саме вони обідали п’ять мільйонів років тому.
Читайте також:
Подробиці давнього нападу. У черепі динозавра знайшли зуб тиранозавра
