Затонуле судно часів Другої світової війни біля узбережжя Албанії привабило як вогняних риб-дияволів, так і рідкісних тюленів-монахів, що спонукало дослідників зважити ризики та переваги цих затонулих кораблів для місцевих екосистем.
Корабель під назвою «По» затонув біля затоки Вльора в 1941 році після того, як його вдарила торпеда британського літака Fairey Swordfish під час греко-італійської війни, одного з епізодів Другої світової війни. Зараз він діє як штучний риф, понад 80% його поверхні кишить морським життям, повідомляє Live Science.
Це явище, за допомогою якого занурені споруди приваблюють морських мешканців, називається ефектом штучного рифу, і воно виникає, коли морські мешканці колонізують тверді штучні об'єкти під водою. Ці споруди можуть забезпечити укриття, оскільки щілини та нори служать схованками, а також їжею з водоростей та інших організмів, що ростуть на їх поверхні.
Читайте також:
Багатства Візантії. Біля берегів Хорватії з затонулого корабля VII століття підняли золотий скарб Хоча загалом дослідження затоки Вльора проводилися, історичних біологічних чи кількісних даних про сам корабель По не було.
Нове дослідження мало на меті з’ясувати більше про те, як конструкція корабля вплинула на навколишнє морське дно та як морські організми його колонізували.
Вогняні риби-дияволи (Pterois miles) мешкають у теплих прибережних водах та коралових рифах західної частини Індійського океану та Червоного моря. Однак нове дослідження виявило, що ці риби плавали навколо місця корабельної аварії біля узбережжя Албанії, між червнем 2022 року та вереснем 2024 року, причому одночасно спостерігалося до семи особин. Автори дослідження припустили, що корабельні аварії, подібні до аварії По, можуть приваблювати цих інвазивних тварин з їхнього природного середовища існування до більш помірних вод.
«На жаль, я не можу назвати це справжнім науковим сюрпризом, оскільки наслідки зміни клімату, на жаль, зараз добре відомі та передбачувані», — сказала Live Science Сімоне Модуньо, біологиня і дайверка з Університету Феррари в Італії та співавтор дослідження. «Що, мабуть, найбільше дивує, так це швидкість, з якою відбуваються ці кліматичні зміни, діючи як рушійна сила та підсилювач для вторгнення тропічних та чужорідних організмів.
Я говорю про вражаючу солоність та аномально високі температури з постійними піками екстремальної спеки».
Читайте також:
Сотні амфор. Біля Сицилії на глибині 46 метрів знайшли 2100-річний римський корабель Дослідники зазначили, що присутність цих риб є частиною ширшої проблеми: через глобальне потепління з Червоного моря через Суецький канал в Адріатичне море мігрує все більше інвазивних видів. Модуньо сказала, що очікує «серйозної проблеми» з вогняною рибою-дияволом протягом наступних 10 років.
«Протягом щонайменше трьох років я спостерігаю стабільне та невпинне зростання популяції риби, такої як морська крилатка, вздовж албанського узбережжя, а також інших інвазивних видів рослин, молюсків та ракоподібних, а також спонтанне повернення середземноморського тюленя-монаха», — сказала Модуньо.
Однак, не лише інвазивні види приваблюють місця кораблетрощ. Дослідники також відзначили 28 видів риб, що мешкають навколо затонулого судна, скупчення яєць кальмарів родини Ommastrephidae, і навіть спостереження рідкісного середземноморського тюленя-монаха (Monachus monachus).
Читайте також:
Затонув 118 років тому. Дайвери знайшли в Ла-Манші уламки корабля HMS Tiger Цей вид тюленів зазвичай розмножується в затишних морських печерах на середземноморських пляжах. Однак туризм та інша діяльність людини змусили цей вид шукати більш ізольовані та небезпечні печери. Спостереження свідчить про те, що тюлені-монахи використовують штучні рифи як потенційні місця для відпочинку, коли їхні природні середовища існування фрагментовані, зазначають дослідники.
Раніше NV Техно писав, що забуті на дні Північного моря металеві уламки кораблів та субмарин часів світових воєн перетворилися на справжню екологічну міну сповільненої дії. Метал гниє, а зсередини назовні виривається отрута, яку активно всмоктують місцеві живі організми.
Історія німецького підводного човна UC-30 — чи не найяскравіший приклад. Навесні 1917 року підводники через поломку мотора змушені були згорнути місію до Ірландії та повертатися додому.
Читайте також:
Працює в реальному часі. В Китаї штучний інтелект навчили знаходити затонулі кораблі
