Науковці давно сперечаються, чи справді домашні тварини роблять людей щасливішими. Одні дослідження це підтверджують, інші — ні. Команда Університету Аризони припустила, що річ не у самому факті наявності тварини, а у тому, як господар із нею спілкується, пише Earth.Звичайні анкети не допомагають: люди погано пригадують, що і як говорять улюбленцям. Вчені з Аризони створили AURAL-Pet — перший інструмент, який фіксує, як саме люди щодня говорять із котами і собаками. AURAL-Pet створює список із 30 категорій взаємодії. Дослідники протестували його на записах чотирьох попередніх американських проєктів. Дані збирали через застосунок Electronically Activated Recorder (EAR). Він вмикає мікрофон у випадкові моменти і фіксує короткі фрагменти по 30 або 50 секунд. Люди знали про запис, але не знали, коли він почнеться. Тому поводилися природно.Дослідники відібрали 5072 аудіокліпи від 240 осіб, де поруч точно була собака чи кішка. Інструмент розпізнає:команди, питання і похвалу, прізвиська та зміну голосу (вищий тон, повільніший темп), негативні коментарі й роздратування,
припущення про думки і почуття тварини, побутові розповіді, коли з домашнім улюбленцем говорять як з людиною.Двоє незалежних кодерів прослухали однакові фрагменти і збіглися у 22 з 23 категорій. Отже, метод дає повторюваний результат.У середньому учасники говорили з тваринами у 9,2% усіх випадків, де взагалі звучала мова. Хтось постійно кличе улюбленця пестливими іменами, а хтось не робить цього жодного разу.Багато власників кажуть: "Я знаю, ця тварина змінює моє життя". А дослідження все одно виходять суперечливими. Нам потрібні об'єктивні дані про те, що люди насправді говорять улюбленцям і як з ними взаємодіють. Раніше ми писали, що коти й собаки по-різному еволюціонували і по-різному співпрацюють з людиною, тож і стиль щоденних розмов з ними теж відрізняється. Ми чуємо багато цікавого. Хтось повертається додому після важкого дня і каже улюбленцю: "Ти завжди радий мене бачити, ти завжди робиш мені так добре".Інструмент не відповідає на головне питання: чи саме манера розмови покращує психічне здоров'я. Аудіо без відео не завжди дозволяє зрозуміти, чи справді тварина була поруч. Метод протестували тільки з англомовними людьми, котами і собаками. Наступний крок — поєднати записи з даними про психічний стан, соціальні зв'язки і силу прив'язаності до тварини. Схожу логіку вже застосовували європейські вчені, коли вивчали вплив улюбленців на розвиток дітей.
