На Кіровоградщині поблизу села Селіванове в Устинівській громаді археологи Національної академії наук розкопали, ймовірно, святилище епохи пізньої бронзи.
Джерело: Facebook-сторінка Інституту археології НАН України, стаття «Декілька кам’яних знарядь праці з поселення епохи пізньої бронзи Селіванове».
Що відомо про розкопки поселення епохи пізньої бронзи поблизу Селіванового?Поселення епохи пізньої бронзи поблизу села Селіванове виявив восени 2024 року краєзнавець із Бобринця Юрій Ніколайчук. На зораному полі він зібрав ліпну кераміку, вироби з каменю, низку металевих предметів і деякі інші знахідки.
Того ж року пам’ятку візуально обстежив археолог із Кропивницького Олексій Орлик. Так, вдалося визначити орієнтовні розміри поселення, яке відносять до білогрудівської культури епохи пізньої бронзи. Пам’ятка розташована у Верхньому Поінгуллі — на межі Правобережного Лісостепу та Степу.
Довідково: Білогрудівська культура — це археологічна культура доби пізньої бронзи (XIII–IX століття до нашої ери), яка була поширена в лісостеповій зоні Правобережної України між Дністром і Дніпром.
До поселення епохи пізньої бронзи поблизу села Селіванове археологи повернулися у серпні 2026 року.
Сучасний вигляд на місце розташування масового поселення доби пізньої бронзи біля с. Селіванове. Фото: В. Окатенка, І. Білька
Що знайшли у поселенні епохи пізньої бронзи поблизу Селіванового?Розкоп II: знаряддя праці та зернотеркиУ центральній частині поселення (розкоп II) археологи продовжили розпочате 2025 року дослідження залишків великого наземного приміщення прямокутної форми з підлогою, вимощеною плитами гнейсу.
Довідково: Плити гнейсу — це плоскі пластини або шматки натурального метаморфічного каменю, які завдяки своїй смугастій текстурі та здатності розколюватися на пластини активно використовуються в будівництві та ландшафтному дизайні.
Вдалося виявити ділянку східної частини споруди зі зруйнованою, але подекуди видимою стінкою фундаменту. Внутрішня ширина приміщення становить 10 метрів, а за даними пошукових траншей кам’яна вимостка підлоги продовжується на захід ще на 14–16 метрів.
За словами дослідників, це довготривала, найімовірніше однокамерна споруда на кам’яній основі — без кам’яних чи сирцевих стін:
стіни та дах, судячи з усього, були дерев’яними. Ці особливості, разом із кам’яною підлогою, суттєво відрізняють знахідку від класичних приміщень сабатинівської культури, зокрема на Побужжі. Чи йдеться про житлове, громадське чи господарське приміщення — науковці поки не визначили.
Довідково: Сабатинівська культура — це археологічна Сабатинівська культура пізньої бронзової доби (XVI–XIII століття до нашої ери), яка була поширена в степовій смузі України від Дунаю до Приазов’я.
Вогнища на ділянці не виявлено, однак серед знахідок — зернотерки, відбійники, пряслице та обгорілі кухонні рештки (кістки, уламки посуду), що, за оцінкою археологів, свідчать на користь житлового призначення споруди.
Також археологи знайшли знаряддя праці з каменю та глини, понад 400 переважно дрібних фрагментів кераміки, кістки тварин і керамічні шлаки. Разом із торішніми знахідками загальна кількість уламків посуду на цій ділянці перевищила 570.
Розкоп III: кам’яна стела та можливе святилищеДругу ділянку — розкоп III площею 60 квадратних метрів — заклали за 160 метрів на північний захід від розкопу II,
у місці, де раніше на порослій травою землі виявили кам’яну антропоморфну стелу примітивного вигляду.
У процесі робіт з’ясували, що статуя колись стояла саме тут: про це свідчить яма зі слідами кам’яної засипки, у яку була вставлена основа стели. Ймовірно, у певний момент стелу повалили — археологи відновили її у первісному положенні.
Робота на розкопі III. Фото: С. СкорогоНа захід-північний захід від стели зафіксували значне безсистемне скупчення великих каменів і плит, особливо помітне на північ від скульптури, де камені лежать у кілька шарів.
Водночас безпосередньо біля стели, а також на північний схід і південний-південний схід від неї — на відстані до 5 метрів і завширшки до 2 метрів — каменів немає взагалі. За 2,4 метра на південь від скульптури, на вільній від каменів ділянці, виявили кам’яний вівтар напівовальної форми з глибоким довгастим заглибленням. Поруч, а також південніше стели, знайшли незначну кількість обпалених кісток тварин.
Знахідок на цій ділянці загалом небагато. Дослідники вважають, що об’єкт не є ані залишками житла, ані зольником; немає підстав розглядати його і як поховальну пам’ятку.
Як обережну гіпотезу — оскільки розкопки ще не завершили — науковці розглядають версію ритуальної споруди, святилища.
Загальний вид розкопу III. Фото: О. КірєєваВипадкові знахідки та датуванняСеред випадкових знахідок на поселенні — фрагменти кераміки, кам’яний абразив зі слідами заточування, три бронзові проколки-шила та підвіска, що є ланкою набірної прикраси.
Уявлення про матеріальну культуру поселення залишаються незмінними: вона має синкретичний характер, поєднуючи елементи сабатинівської степової культури та риси, притаманні білогрудівській культурі Лісостепу. Попередньо хронологічні межі існування поселення визначають XIII–XII століттями до нашої ери; ці рамки можуть уточнюватися в ході подальших досліджень.
Експедицію очолював доктор історичних наук, професор Сергій Скорий. Заступник керівника — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Олександр Могилов, науковий співробітник експедиції — Олег Кірєєв.
У різний час до робіт долучалися заступник директора ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Віталій Окатенко (Харків), викладач Центральноукраїнського державного університету імені В. Винниченка Кирило Панченко (Кропивницький), доцент Центральноукраїнського національного технічного університету Микола Тупчієнко (Кропивницький), а також студенти-практиканти та волонтери з Кропивницького, Кривого Рогу й Черкас.
Учасники Кіровоградської археологічної експедиції 2026 року. Фото: К. ПанченкаЗапис На Кіровоградщині дослідили поселення епохи пізньої бронзи: які знахідки розкопали спершу з'явиться на Гречка - Новини Кропивницький.
