Біля узбережжя американського Массачусетсу тисячі старих шин, залитих бетоном і навмисно затоплених у 1978 році, перетворилися на штучний риф. Через десятиліття дослідження показали, що риба знаходить ділянки зі штучними конструкціями приблизно в 15 разів швидше, ніж сусіднє голе піщане дно.
Про це пише The Times of India.
Незвичайний експеримент розпочали біля міста Ярмут у протоці Нантакет. На одноманітному піщаному дні вирішили створити штучні перешкоди, які могли б стати укриттям для риби, лобстерів та інших морських мешканців.
Для цього по три-п’ять автомобільних шин об’єднували в конструкції, заповнювали бетоном і опускали на дно. У 1978 році там розмістили приблизно 1500 таких блоків, а в 1994-му додали ще близько тисячі.
У результаті на ділянці площею приблизно 51 гектар з’явилося близько 2500 конструкцій. Вони створили те, чого практично не було на рівному піщаному дні: щілини, укриття, тверді поверхні та невеликі перепади висоти.
Через десятиліття вчені перевірили, чи залишилися затоплені конструкції на місці. Під час обстежень 2009–2010 років із використанням водолазів і гідролокатора дослідники знайшли мало ознак того,
що матеріали перемістилися за межі відведеної для рифу території.
Водночас там, де концентрація конструкцій була найбільшою, фіксували й більше риби. Серед видів, які активно використовували штучне середовище, були чорний морський окунь та скап.
Ще показовішими виявилися результати дослідження 2019 року. Вчені встановили підводні камери та порівняли, як швидко риба з’являється біля штучних і природних рифів та над майже порожнім піщаним дном.
На рифових ділянках кісткові риби потрапляли в поле зору камер у середньому приблизно через 33 секунди. На контрольній ділянці без структур чекати доводилося близько 502 секунд — понад вісім хвилин.
Таким чином, риба з’являлася біля рифового середовища приблизно на 93,4% швидше. Якщо порівнювати сам час очікування, різниця становить більш ніж 15 разів.
Причина полягає в самій будові рифу. На рівному піщаному дні майже немає місць, де тварини можуть сховатися, тоді як бетоновані конструкції утворили численні порожнини, краї та тверді поверхні.
Згодом ці поверхні почали заселяти морські організми, а риби та ракоподібні отримали додаткові місця для укриття й пошуку їжі.
На ділянці фіксували різні види риб, лобстерів, мідій, кальмарів та інших морських мешканців.
Початковими шинами розвиток рифу не обмежився. Після отримання нових дозволів у нього почали додавати бетонні конструкції та граніт, заповнюючи частини території, де штучного рельєфу було недостатньо.
Нові великі партії матеріалу з’явилися приблизно у 2019-му та на початку 2020 року. Для розширення рифу використовували, зокрема, списані бетонні якорі для буїв Берегової охорони США, гранітні блоки та інші придатні бетонні конструкції.
Загалом під час цих етапів на дно додали понад 2300 кубічних метрів матеріалу. Тому сучасний риф біля Ярмута вже давно складається не лише зі старих автомобільних шин, із яких почався експеримент майже пів століття тому.
