Посеред зимової морської криги Антарктиди утворилася величезна ділянка відкритої води площею 89 121 квадратний кілометр. Ополонка в затоці Брейд була лише трохи меншою за Португалію та стала безпрецедентним явищем для цього регіону.
Про це пише Geophysical Research Letters.
Затока Брейд розташована у Східній Антарктиді. Зазвичай у липні та серпні, коли в Південній півкулі триває зима, її поверхня повністю вкривається морською кригою.
У серпні 2024 року супутники зафіксували посеред крижаного покриву аномально велику незамерзлу ділянку. На піку її площа досягла 89 121 квадратного кілометра, чого раніше в цій частині Антарктиди не спостерігали.
Група дослідників під керівництвом фахівця з наук про Землю Дживанйоті Свейна встановила, що ополонка виникла через одночасну дію кількох рідкісних атмосферних та океанічних чинників.
У липні й серпні до Антарктиди дійшли шість потужних атмосферних річок. Так називають вузькі потоки теплого та насиченого вологою повітря, які переміщують великі обсяги тепла з нижчих широт до полярних регіонів.
Атмосферні річки спричинили потепління повітря та принесли теплі снігопади.
Через них також збільшився потік тепла з атмосфери до океану, що заважало морській воді замерзати у звичному режимі.
Одночасно над затокою діяли сильні вітри. Вони запустили процес екманівського всмоктування, за якого переміщення поверхневої води сприяє підняттю глибших водних мас.
До поверхні почала надходити тепліша верхня циркумполярна глибинна вода. Вона підігрівала верхній шар океану знизу та додатково перешкоджала утворенню нового льоду.
Ситуацію погіршили тривалі морські теплові хвилі. Поєднання нагрівання атмосфери, сильного вітру й надходження тепла з океанських глибин створило умови, за яких велика частина затоки залишилася відкритою посеред антарктичної зими.
Науковці припускають, що подібні ополонки надалі можуть з’являтися частіше. До цього здатні призвести посилення атмосферних річок, триваліші хвилі тепла в океані й атмосфері та поступове прогрівання верхніх шарів Південного океану.
Зменшення площі морської криги може впливати на стійкість антарктичних льодових мас. Крижаний покрив навколо континенту працює як захисний буфер для шельфових льодовиків і льодовикового щита.
Якщо цей бар’єр слабшає, тепліша океанська вода може сильніше впливати на льодовики, танення яких безпосередньо пов’язане з підвищенням рівня Світового океану.
Морська крига також є важливою частиною антарктичних екосистем. Від сезонного циклу її замерзання й танення залежать харчові ланцюги Південного океану.
За оцінкою дослідників, поява ополонки такого розміру показала, як одночасна дія атмосферних і океанічних процесів може порушити звичний зимовий цикл формування морської криги в Антарктиді.
