Палеонтологи виявили незвичайного динозавра, який жив у Північній Америці наприкінці крейдяного періоду та, ймовірно, харчувався фруктами. Істота розміром з індичку отримала назву Infernogallus jamesi, а будова її черепа вказує на пристосування до поїдання м'яких плодів, схожих на сучасні вишні та персики.
Про це пише IFLScience.
Американські палеонтологи описали новий вид динозавра, який може виявитися одним із найдавніших відомих представників цієї групи, пристосованих до споживання фруктів. На відміну від величезних хижаків або масивних травоїдних динозаврів, ця тварина більше нагадувала незвичайного птаха з потужним дзьобом.
Новий вид назвали Infernogallus jamesi, що можна приблизно перекласти як «пекельна курка». Незвичайна назва пов'язана з місцем виявлення скам'янілості — геологічною формацією Гелл-Крік (Hell Creek) у США.
Рештки динозавра знайшли ще в липні 2011 року. Проте лише детальне дослідження його анатомії дозволило встановити, наскільки незвичайною могла бути харчова спеціалізація цієї істоти.
У пізньому крейдяному періоді територія сучасного Гелл-Крік була вкрита вологими лісами.
Там росли квіткові рослини, серед яких уже існували види з м'ясистими плодами.
Скелет Infernogallus jamesi зберігся майже повністю. Відсутнім виявився переважно хвіст, тоді як значна частина інших кісток дозволила дослідникам відновити будову тіла.
За оцінками вчених, динозавр важив приблизно 12 кілограмів і був розміром із велику індичку. Він належав до ценагнатид — групи відносно струнких беззубих динозаврів, споріднених із птахами.
Особливу цінність для науки становить його череп. Дослідники зазначають, що це єдиний майже повністю збережений череп представника цієї групи, який дає змогу настільки детально дослідити особливості живлення.
Хоча нижня щелепа була сильно пошкоджена, палеонтологи змогли відновити її форму за допомогою комп'ютерної томографії. Сканування дозволило віртуально зібрати роздроблені кістки та проаналізувати будову ротового апарату.
Після цього анатомію динозавра порівняли з особливостями сучасних птахів. Результати показали, що Infernogallus jamesi мав досить незвичайний механізм оброблення їжі.
Зокрема, його укус був відносно слабким і не підходив для роздроблення твердих кісток.
Натомість м'язи, пов'язані з нижньою частиною ротового апарату, могли забезпечувати рухи щелеп уперед і назад.
Такий механізм добре підходить для оброблення м'якої рослинної їжі. Саме ця особливість стала одним із головних аргументів на користь припущення, що динозавр регулярно споживав фрукти.
Додаткові підказки дослідники знайшли в будові піднебіння та дзьоба. Піднебіння було вигнуте вниз, а не вгору, як у багатьох інших динозаврів.
На дзьобі також помітили характерні виїмки. Подібні анатомічні особливості трапляються у сучасних папуг, які харчуються плодами, а також у деяких видів черепах.
Поєднання цих ознак дозволило вченим припустити, що Infernogallus jamesi був пристосований до поїдання м'ясистих фруктів. За консистенцією вони могли нагадувати сучасні вишні або персики, хоча це не означає, що динозавр споживав саме такі плоди.
Водночас дослідники не стверджують, що його раціон складався виключно з фруктів. Імовірно, тварина також харчувалася іншими видами м'якої рослинності, доступними в тогочасних екосистемах.
Зовнішність динозавра теж була незвичайною.
За сучасними уявленнями палеонтологів, він міг нагадувати великого нелітаючого птаха з тілом, схожим на казуара, та головою, яка мала риси папуги.
Видова назва jamesi має особисте значення для одного з авторів дослідження. Нею вшанували його дідуся, який у дитинстві прищепив майбутньому науковцю інтерес до палеонтології.
Відкриття також допомагає краще зрозуміти, як змінювалися харчові звички динозаврів разом із розвитком квіткових рослин. Поява нових типів плодів могла створювати додаткові джерела їжі для тварин наприкінці крейдяного періоду.
Науковці припускають, що подібні динозаври могли брати участь у поширенні насіння рослин. Якщо вони ковтали плоди разом із насінням і переносили його на інші території, це могло впливати на розселення давніх плодових рослин, хоча безпосередніх доказів такої поведінки Infernogallus jamesi поки немає.
