У США археологи розкрили столітню загадку незвичайної кераміки, знайденої поблизу затоки Тампа у Флориді. Аналіз 58 фрагментів показав, що посуд виготовили з місцевої глини, але за технологіями майстрів із північних регіонів, які, ймовірно, переселилися на південь і зберегли власні ремісничі традиції.
Про це пише Флоридський музей природної історії.
Близько ста років тому археологи виявили на узбережжі затоки Тампа уламки керамічного посуду з незвичайними орнаментами. Візерунки нагадували вироби міссісіпської культури, хоча місце знахідки розташовувалося за сотні кілометрів від її основного ареалу.
Міссісіпська культура виникла приблизно 1000 року нашої ери в долині річки Міссісіпі. Згодом її традиції поширилися на значну частину Середнього Заходу та сходу сучасних США.
Натомість поселення навколо затоки Тампа належали до культури Сейфті-Харбор. Їхні мешканці переважно займалися рибальством і видобуванням морських ресурсів, а не вирощуванням кукурудзи, характерним для міссісіпських громад.
Водночас у регіоні існували й спільні риси з північними культурами. Зокрема,
місцеві жителі споруджували насипні платформи та використовували окремі схожі зображення й символи.
Проте походження прикрашеної кераміки залишалося незрозумілим. Через відсутність точних методів визначення місця виготовлення посуду археологи передали знахідки до музейних сховищ.
Лише через століття дослідники отримали можливість перевірити, звідки насправді походили незвичайні вироби. Для цього вони вивчили 58 керамічних фрагментів за допомогою нейтронно-активаційного аналізу та петрографії.
Хімічний склад посуду порівняли зі складом глини з родовищ навколо затоки Тампа. Результати збіглися, що засвідчило місцеве походження сировини.
Однак технологія виготовлення прикрашених посудин суттєво відрізнялася від традицій місцевих ремісників. Майстри використовували інший спосіб формування стінок, ретельніше готували глину та додавали до неї особливі домішки.
Декоровані вироби створювали шляхом послідовного накладання глиняних джгутів. Така техніка була характерною для міссісіпської культури, тоді як звичайний місцевий посуд виготовляли простішим способом ліплення.
Ще важливішу підказку вчені виявили всередині глини. У 80% прикрашених зразків містився грог — подрібнені уламки старої кераміки, які додавали до нової суміші.
У звичайному посуді таких домішок не було. Місцеві гончарі переважно використовували пісок або сухі шматочки глини — матеріали, які застосовували в районі затоки Тампа протягом попередніх трьох тисяч років.
Для детального аналізу дослідники виготовили надзвичайно тонкі зрізи кераміки, приблизно вдвічі тонші за людську волосину. Це дозволило вивчити внутрішню структуру фрагментів під поляризаційним мікроскопом.
У подрібненій старій кераміці вчені знайшли слюду, яку пов'язують із північнішими районами Флориди. Такий склад домішок став додатковим свідченням того, що майстри могли прибути з іншого регіону.
Дослідник Тревор Дьюк звернув увагу, що використання подрібненої старої кераміки було поширеним прийомом у районі пагорбів Таллахассі. Саме там розташовувався найближчий великий центр міссісіпської культури.
Науковці припускають, що переселенці могли привезти із собою старий посуд, подрібнювати його та додавати до місцевої глини.
У такий спосіб вони зберігали знайомі технології навіть після переїзду.
Куратор археології Флориди Ніл Уолліс пояснив, що загадка походження цих виробів залишалася предметом наукових суперечок протягом ста років. Нові методи дозволили дослідити не лише зовнішній вигляд посудин, а й особливості роботи давніх майстрів.
За припущенням дослідників, прибулі гончарі могли посідати особливе місце в місцевих громадах. Їхні технології вимагали спеціальних знань, які не можна було відтворити лише за зовнішнім виглядом готового виробу.
Менеджерка музейної лабораторії керамічних технологій Андреа Торвінен припускає, що секрети ремесла передавалися всередині невеликої групи майстрів. Це могло допомагати переселенцям підтримувати власний статус серед населення регіону.
Додаткову загадку виявили під час дослідження самих домішок. У кожному зразку посуду, виготовленого з додаванням грогу, вчені знайшли уламки старішої кераміки, яка також містила подрібнений давній посуд.
Дослідники припускають, що багаторазове використання старих керамічних виробів могло мати значення, яке виходило за межі звичайного зміцнення глини та підвищення її стійкості до нагрівання.