У середньовічній Італії люди вірили, що після укусу павука врятуватися від отрути можна лише шаленими танцями до повного виснаження. Це загадкове явище отримало назву тарантизм і згодом породило один із найвідоміших італійських народних танців — тарантелу.
Про це пише Popular Science.
Тарантизм поширювався на півдні Італії приблизно з XI до XVII століття. Його головним осередком стало місто Таранто в регіоні Апулія, де місцеві жителі пов'язували незвичайну поведінку людей з укусами великих павуків.
Найчастіше такі випадки траплялися під час літніх жнив. Селяни працювали в полях, де мешкали павуки-вовки, яких вважали причиною небезпечного стану.
За тодішніми уявленнями, після укусу людина могла відчувати сильну тривогу, меланхолію та втрачати контроль над власними рухами. Єдиним способом позбутися отрути вважали тривалі й виснажливі танці.
Для такого незвичайного лікування запрошували музикантів, які грали швидкі мелодії на бубнах, скрипках і гітарах. Люди починали стрибати, кружляти, хаотично рухатися, а іноді навіть повзали по землі.
Танці могли тривати до повного фізичного виснаження.
Місцеві жителі вірили, що саме інтенсивні рухи допомагають організму звільнитися від павучої отрути.
Проте вже наприкінці XVII століття деякі лікарі почали сумніватися в такому поясненні. У 1693 році один неаполітанський медик вирішив перевірити небезпеку павуків на собі.
Під час публічного експерименту він дозволив двом павукам-вовкам себе вкусити. Однак після укусів лікар не відчув жодного із симптомів, які місцеві жителі пов'язували з тарантизмом.
Сучасні наукові дослідження також не підтверджують, що отрута цих павуків здатна спричиняти неконтрольовані танці або подібні психічні стани. Зазвичай укуси павуків-вовків не становлять серйозної небезпеки для людини.
Натомість дослідники припускають, що незвичайна поведінка могла бути пов'язана з іншими чинниками. Серед можливих причин називають сильну літню спеку, фізичне виснаження, зневоднення та надмірне вживання вина.
Більшість істориків і науковців розглядають тарантизм як форму масової істерії. Переконання в небезпеці павучих укусів та необхідності танцювального лікування могло поширюватися серед місцевого населення протягом багатьох поколінь.
Особливо часто тарантизм спостерігали серед бідних верств населення. Для людей, які жили у складних умовах, ритуальні танці могли ставати способом вираження накопичених переживань та привернення уваги до власного емоційного стану.
Згодом незвичайний лікувальний ритуал поступово втратив первісне значення та перетворився на народну традицію. Саме з ним пов'язують походження тарантели — швидкого й енергійного італійського танцю.
Сьогодні тарантелу виконують на весіллях, народних святах і фестивалях. Її давній різновид піцика зберіг окремі елементи ритуальних рухів, а в Апулії щороку відбувається великий музичний фестиваль La Notte della Taranta, присвячений цій традиції.