Брайан Кокс, фізик з університету Манчестера, припустив, що жодна цивілізація просто не здатна дожити до ери міжзоряних перельотів через потяг до саморуйнування. Кокс, відомий вчений і автор наукових програм на британському телебаченні, запропонував свій варіант відповіді на одвічне запитання про те, чому людство досі не зустріло іншопланетян і не знайшло слідів їх присутності у Всесвіті.
Ми активно шукаємо іншопланетян всіма доступними способами. Ми слухаємо радіохвилі на всіх доступних частотах. Ми будуємо гігантські телескопи на Землі і в космосі, щоб розгледіти планети біля інших зірок. Ми висуваємо сміливі гіпотези кожного разу, коли щось в космосі нам здається підозрілим.
Але ми так досі й не знайшли жодного вагомого свідчення того, що іншопланетяни існують.
І така цивілізація просто не доживе до того дня, коли її технології дозволять їй здійснювати міжзоряні перельоти.
"Я припускаю, що розвиток науки та інженерного ремесла незворотно випереджає розвиток політичної системи в суспільстві, що неминуче веде до катастрофи, – вважає Кокс. – Людство як раз може наближатися до цієї точки у своєму розвитку".
Вчені й раніше відрізнявся епатажними заявами, проте його авторитет у науковому світі дуже високий. Про це свідчить той факт, що Кокс вже багато років веде авторські науково-популярні програми на телеканалі BBC.
Не там шукаємо
У науковому світі радикальні й вельми філософські за своєю спрямованістю ідеї, начебто гіпотези Кокса про саморуйнування, зустрічають прохолодно.
Багато вчених вважають за краще не змішувати науку з політикою. Тому й вдаються в пошуках рішення парадоксу Фермі до логіки іншого роду.
Приміром, опонентом Кокса виступає астрофізик з Гарвардського університету Аві Лоєб, висуваючи гіпотезу про те, що ми просто не там шукаємо.
Насправді, вчені занадто сильно і, головне, безпідставно вірять у те, що іншопланетяни повинні бути схожі на землян, а отже, розвиватися в схожих умовах, вважає Лоєб.
"Для нас природно думати, просто тому, що ми ще не зустрічали ніяких чужих форм життя", - пояснює учений.
Але що, якщо інопланетне життя може розвиватися за іншими законами? Тоді, наприклад, можна прибрати з обов’язкових умов для його розвитку наявність по сусідству такої яскравої зірки, як наше Сонце.
Якщо припустити, що життя може виникнути на планеті, що обертається навколо невеликої й тьмяної зірки, то коло пошуків потенційних місць для проживання у Всесвіті зростає в рази. Зірки з малою масою і низькою яскравістю все ж можуть забезпечувати достатньою кількістю енергії найближчі до них планети, на зразок нашого Меркурія.
Простіше кажучи, ми досі шукали життя зовсім не там, де воно може існувати насправді, вважає Лоєб.
Його теорія, що має поки не більше обгрунтувань, ніж гіпотеза Кокса, але значно більш оптимістична, вже опублікована в авторитетному журналі Journal of Cosmology and Astroparticle.
