У далекій галактиці зірка, що підійшла занадто близько до надмасивної чорної діри, була знищена її гравітацією. Вченим вдалося оцінити масу загиблої зірки, яка виявилася втричі важче Сонця.
Останки зоряної речовини падають в надра чорної діри: погляд художника / © NASA
Якщо велике витягнуте тіло рухається в неоднорідному гравітаційному полі, різні його ділянки відчувають різне тяжіння. Під цим впливом воно деформується, а якщо поле досить сильне, то може і зруйнуватися. Приливне руйнування в околицях масивних чорних дір здатне знищувати цілі зірки.
На сьогодні зареєстровано кілька десятків таких подій, а нещодавно цей список поповнився новим. Про загибель чергової зірки розказано в новій статті, опублікованій в журналі Astrophysical Journal Letters.
Вперше подію приливного руйнування ASASSN-14li помітили в 2014 році, в центрі галактики PGC 43234, розташованої на дистанції 290 мільйонів світлових років. Для подібних спостережень це порівняно близько, тому вчені продовжили відстежувати те, що відбувається там, перевіряючи різні теоретичні моделі.
https://youtu.be/zR4dfEYSnUI
Приливне руйнування зірки чорною дірою / © NASA
Команда Йона Міллера (Jon Miller) з Мічиганського університету (США) провела таку роботу з використанням космічних рентгенівських телескопів XMM-Newton і Chandra. Спостереження дозволили з'ясувати кількості азоту і вуглецю, викинуті з надр зірки через її руйнування. Виходячи з цих даних вчені оцінили величину зірки приблизно в три сонячних маси. Таким чином, вона виявилася однією з найбільших, приливне руйнування яких в околицях чорної діри коли-небудь вдавалося помітити.
Рекордсменом за цим показником можна назвати подію AT 2021lwx, названу «страшна Барбі» (Scary Barbie). У статті, опублікованій кілька місяців тому, розміри загиблої зірки оцінили в 14 сонць. Однак той факт, що її спалах виник саме через приливне руйнування, остаточно ще не підтверджений.
Вивчення руйнування масивних зірок в околицях чорних дір дозволяє не тільки перевірити коректність прогнозів загальної теорії відносності, а й уточнити наші знання про чорні діри взагалі. Останнє особливо важливо, оскільки в останнє десятиліття астрономи дійшли висновку, що формування та еволюція галактик значною мірою визначаються надмасивними чорними дірами в їх центрах.
