Дитяча письменниця, журналістка й блогерка, а з початком війни – волонтерка та виконавча директорка благодійного фонду «Мрія». Українці знають Тетяну Комлик під псевдонімом Татуся Бо. Поки її чоловік боронить країну на фронті, вона опікується родинами зниклих безвісти, полонених і полеглих захисників України, а також цивільних бранців.
На чому концентрується діяльність фонду, якими функціями «обросли» волонтери та що не так із «цифровізацією» гуманітарної допомоги, Татуся розповіла в ефірі програми «Шах і мат» на телеканалі «Відкритий».
Нещодавно благодійний фонд «Мрія» відзначив рік свого існування. За цей час вдалося запустити 16 регіональних представництв, вони працюють в обласних центрах України. Дніпровське відкрили у жовтні: під опікою «Мрії» у нашому регіоні – майже 1,5 тис. родин військовослужбовців.
У межах діяльності фонду Татуся Бо керує напрямком освітньої підтримки. Його обрала для себе недарма – адже за другою освітою є вчителем української мови та літератури.

«Мені б дуже хотілося, аби вже на етапі середньої школи дітки могли обрати для себе класну, омріяну, сучасну професію, яка приносила б користь не лише їм самим, а й країні в цілому. Тож навесні ми запустили позакласне навчання з англійської мови та програмування, на початку осені провели курс «Професія майбутнього». Готуємо учнів до НМТ, а регіональні представництва допомагають дитині надолужити шкільну програму: залучають репетиторів-волонтерів, підбирають освітні курси тощо», – зазначає вона.

За словами Татусі Бо, у воєнний час волонтерські та благодійні організації виконують багато важливої роботи: це і гуманітарне забезпечення армії, і юридичні консультації, і психологічна допомога військовим та їхнім родинам. Але разом із тим держава інколи забуває, що це – її функції:
«Скоро два роки, як триває війна, а у нас досі не напрацьовано державну політику щодо ветеранів та їхніх родин, немає якихось дієздатних проєктів. Усі проєкти, про які Міністерство ветеранів пише у себе на сторінці – вони мертвонароджені. Так і з іншими органами державної влади. Те ж МОН: воно має розробити нормативну базу, яка дозволила б діткам, школярам і студентам, у яких тато або мама загинули на війні, повернутися до навчання тоді, коли вони будуть до цього готові. А не давати їм лише 5 днів академвідпустки».
Розкритикувала волонтерка і «цифровізацію» гуманітарної допомоги: новий порядок пропуску та обліку, який почав діяти з грудня цього року. Як зазначає Татуся Бо, він тільки ускладнює ситуацію – адже залишає «поза бортом» чималу кількість волонтерів, які працюють самі по собі, а не у складі благодійних організацій чи волонтерських фондів:
«Контроль за ввезенням гуманітарки потрібен, але чи потрібен він у вигляді недієздатної, не відтестованої системи? Із самого початку її мали б розробляти самі волонтери, а не чиновники. А так маємо лебедя, щуку і рака: Мінсоцполітики вимагає одне, податковій потрібно друге, митниця очікує третє. І всі вони працюють неузгоджено між собою. Як результат, волонтерські організації змушені нарощувати штат: потрібно більше юристів і бухгалтерів, аби закрити усі запити цієї бюрократичної машини».
Ексклюзивне інтерв’ю з Татусею Бо переглядайте у повному відео.
Підписуйтеся на наш Телеграм-канал і сторінку Відкритого в Фейсбук щоб першими дізнаватися про найважливіші події Дніпра.