Герої не вмирають!
Кременчук сьогодні сповнений жалоби, і до міського палацу культури прийшли небайдужі, щоб попрощатися з ще одним воїном, який віддав життя за Україну.
Містяни та гості з інших міст вишикувалися в живий коридор, щоб провести тіло капітана медичної служби Неділька Олександра Миколайовича.


Уродженець Кременчука, закінчив місцеву середню школу №19. Далі він обрав шлях лікаря, почавши його у медколеджі, розташованому у Кременчуці. Подальше навчання було в дніпровському медуніверситеті, і тривало воно 8 років. Ще 3 роки – ординатура.
З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр Неділько був уже в лавах ЗСУ. Служив чесно і сумлінно, з високим почуттям обов’язку. Фронтові товариші пам’ятають його як чудового хірурга та життєрадісну й товариську людину.
Через два місяці Воїну мало б виповнитися 60 років. Два місяці йому не вистачило для повернення до цивільної роботи.

З приводу непоправної втрати висловився і військовослужбовець позивним «Художник»:
«Він був дуже талановитий хірург.
Коли прийшла біда до нас, коли на нас напала ця орда, він прийшов до нашого РТЦК та був мобілізований, направлений в одну з бойових частин. Там він оперував прямо на полі бою.
Рахувався він в медичній роті, але постійно був у зоні бойових дій.
В ході нещасного випадку, так сталося, що наш Олександр Миколайович помер. «Прихватило» його серце. У нього стояв клапан. Незважаючи на це, його мобілізували. Він приховав це.
Він вважав, що він повинен бути там, де його друзі, з ким він навчався, з ким він працював.
У нього залишилися дружина, донька.
Це був дуже чуйний чоловік, дуже спокійний. Як фахівець, кажуть його друзі й колеги, це була талановита людина. На жаль, ми втрачаємо своїх найкращих людей»
Попрощатися з військовим прийшли лікарі з медзакладів Кременчука, а також з Кривого Рогу.

Далі Воїна відспівали у Свято-Миколаївському соборі. Останній свій прихисток він знайде на Свіштовському кладовищі, на Меморіалі загиблих захисників України.
Артем Кузьменко
Фото Олександра Попенка