Українські діти та підлітки, які опинилися в Німеччині через війну Росії проти України, за час перебування в країні загалом добре інтегрувалися у суспільство та освітню систему. Такий висновок можна зробити з результатів дослідження, яке провів Федеральний інститут вивчення населення Німеччини (BiB). Зокрема, більше половини опитаних інститутом дітей та підлітків у віці від 11 до 17 років, зазначили, що добре або дуже добре говорять німецькою мовою, ще 35 відсотків вважають свої знання німецької хоч і не добрими, але й не поганими. І це при тому що 92 відсотки опитаних на момент втечі до Німеччини не мали жодних знань німецької мови, зазначають автори.
У межах дослідження було опитано близько 500 українських дітей та підлітків, які приїхали до Німеччини під час перших чотирьох місяців повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Опитування проводили з березня по червень 2024 року, тож можна уявити, що ситуація зі знанням мови серед українських дітей за останній майже рік покращилася.
Від планів залишитися в Німеччині багато залежитьЗагальна життєва ситуація дітей українських біженців у Німеччині часто залежить від того,
чи планують вони залишатися в Німеччині, або ж хочуть повернутися в Україну, зазначають автори дослідження. Так, лише дещо більше третини опитаних зазначили, що хочуть залишитися в Німеччині назавжди, ще приблизно стільки ж - не визначилися, 12 відсотків хочуть пожити в Німеччині ще кілька років, а 18 відсотків - щонайменше до кінця війни. Примітно, що серед опитаних у рамках того ж дослідження дорослих українців таких, що хочуть залишитися в Німеччині назавжди, половина. "Якщо невпевненість щодо перспектив життя в Німеччині серед дітей більша, ніж у батьків, то це обтяжує їхню життєву ситуацію та інтеграцію в Німеччині", - каже одна з авторів дослідження Людовіка Ґамбаро (Ludovica Gambaro).
Знання німецької мови в багатьох випадках прямо впливають на позитивний досвід життя в країні, зазначають дослідники. Діти, які знають німецьку, частіше відвідують позашкільні заняття на кшталт спортивних секцій, мистецьких чи музичних гуртків. Крім того, такі діти радше почуваються частиною школи, яку вони відвідують, а також загалом більш задоволені своїм життям у країні.
Утім, на виборі друзів знання мови, схоже, позначаються не так сильно. Лише 13 відсотків українських дітей зазначили, що спілкуються з близькими друзями німецькою, і це при тому, що три чверті мають близьких друзів саме в Німеччині та лише одна чверть - в Україні. Лише чотири відсотки українських дітей у Німеччині зазначили, що не мають близьких друзів.
Читайте також: В Німеччині працевлаштовані майже 300 тисяч українців
Більшість українських дітей живе в Німеччині з обома батькамиЗагалом майже половина (47 відсотків) українських дітей та підлітків у Німеччині живуть з обома батьками або з одним з батьків (найчастіше це матір) та їхнім партнером. 29 відсотків живуть у Німеччині лише з одним з батьків (майже у всіх випадках це матір), тоді як другий залишився в Україні або ж живе в іншій країні. Решта живе з матір'ю-одиначкою.
Від часу появи перших українських біженців у Німеччині школи країни по-різному намагалися інтегрувати українських дітей у свої навчальні процеси. Близько третини з них спершу навчалися в спеціальних інтеграційних класах разом з іншими біженцями,
їхня мета була - передусім навчити дітей мови. "За цей час майже всі діти та підлітки змогли перейти у звичайні класи", - каже Людовіга Ґамбаро. На момент опитування заняття у таких класах відвідували лише дев'ять відсотків українських дітей, і лише шість відсотків - навчалися виключно в інтеграційних класах.
Що стосується шкільних форм, яких у Німеччині декілька, зокрема й через відмінності між окремими федеральними землями, то відносно велика частка українців відвідує гімназії (32 відсотки), які відкривають прямий шлях до вищої освіти. Автори дослідження зазначають, що хоч у порівнянні з німцями без міграційного коріння цей показник і нижчий, загалом частка гімназистів серед українців вища за показники серед інших мігрантів першого покоління в Німеччині.
Посередня інтеграція українців у шкільне життяНатомість ситуація з інтеграцією в шкільне середовище серед українців виглядає дещо похмуріше. Автори дослідження зазначають, що левова частка українських підлітків та дітей досі демонструє посереднє відчуття приналежності до своїх шкіл. Тут вони значно відрізняються, приміром, від дітей біженців з Сирії чи Афганістану, які через два роки перебування в Німеччині демонстрували непересічний рівень відчуття приналежності до шкіл, у яких навчаються.
"Тож багатьом школам поки що не вдалося настільки інтегрувати новоприбулих українських дітей та підлітків у шкільне повсякдення, щоб левова частка з них могла почуватися добре та вибудовувати там хороші соціальні контакти", - зазначає співавторка дослідження та директорка інституту BiB Катаріна Шпіс (Katharina Spieß). Найменшу прив'язаність до нової німецької школи відчувають старші українські школярі, зазначається у дослідженні.