У другій частині огляду Книги шостої проєкту Цивільного кодексу ми розберемо найбільш дискусійні норми, що стосуються економічного фактору виховання та алгоритмів дій у випадках, коли батьки не можуть забезпечити належний розвиток дитини.
Згідно з проєктом правила визначення місця проживання (осідку) дитини стають значно суворішими, особливо в частині матеріального забезпечення та участі родичів у процесі.
Так, стаття 1552 встановлює пряму заборону для суду: суд не може визначити місце проживання, або встановити почергове проживання, дитини з тим із батьків, хто не має самостійного доходу
Для матері, яка щойно вийшла з декретної відпустки і ще не встигла працевлаштуватися, ця норма створює серйозний юридичний ризик. Якщо буквально тлумачити ч. 3 ст. 1552, то відсутність офіційної зарплати або іншого підтвердженого доходу на момент розгляду справи є імперативною підставою для відмови у визначенні місця проживання дитини з матір’ю.
Це положення дисонує зі статтею 1643, де зазначено, що право на власне утримання (аліменти на матір) особа має безвідносно до її працевлаштування якщо вона проживає з дитиною до 3 років.
Однак у питанні, з ким житиме дитина, пріоритет віддається саме наявності доходу у того з батьків, хто претендує на опіку.
Передання дитини родичам
Проєкт ЦК запроваджує також алгоритм дій на випадок, якщо батьки не спроможні забезпечити дитині належний розвиток.
Як працює передання дитини родичам, передбачене ч. 7 ст. 1551. Суд повинен офіційно визнати, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку. Це може бути пов’язано не лише з доходами, а й зі станом здоров’я, аморальною поведінкою чи домашнім насильством.
Дитина може бути передана лише тим родичам (бабі, дідові, братам, сестрам тощо), які були залучені до участі у справі Це означає, що родичі мають заздалегідь увійти у процес як треті особи або самостійні заявники.
Передання відбувається не автоматично, а лише на вимогу цих родичів. Тобто родич має виявити волю і довести свою здатність замінити батьків.
Що відбувається, якщо родичів немає або вони не згодні?
Якщо дитину неможливо передати нікому з родичів, суд на вимогу органу опіки та піклування ухвалює рішення про відібрання дитини від особи,
з якою вона проживає, і передання її для опікування безпосередньо органу опіки та піклування. Це є крайнім заходом захисту, коли сімейне середовище визнане повністю невідповідним інтересам дитини.
Тест на найкращі інтереси дитини
Проєкт ЦК, а саме стаття 1476 вперше деталізує, що саме суд має враховувати під цією універсальною формулою, що зачіпає найкращі інтереси дитини:
- Фізичні та емоційні потреби: стан здоров’я, вік та психологічні особливості.
- Сталість середовища: тривалість перебування дитини у певному місці та її соціальні зв’язки.
- Думка дитини: право бути вислуханою батьками та посадовими особами.
- Зв’язок із батьками: особиста прихильність дитини
Проєкт нового Цивільного кодексу передбачає, що у невідкладних ситуаціях питання батьківської відповідальності може вирішувати орган опіки та піклування — як за заявою одного з батьків так і з власної ініціативи. Йдеться, зокрема, про вибір закладу освіти для дитини, надання невідкладної медичної допомоги або сприяння виконанню судового рішення щодо розподілу батьківської відповідальності.
Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим для обох батьків. У разі ухилення від його виконання особа повинна відшкодувати завдану майнову шкоду та компенсувати моральну шкоду.
Водночас таке рішення не позбавляє батьків права звернутися до суду з вимогою про розподіл батьківської відповідальності. Для суду рішення органу опіки не має наперед визначальної сили.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
