У сучасній Європі немає жодної іншої національності, групи біженців чи іноземців, до яких застосовувалися б подібні вимоги.
Те, що зараз відбувається з українцями в контексті «Резерв+» та перевірки військово-облікового статусу для отримання чи продовження тимчасового захисту у країнах ЄС — це абсолютно унікальний і безпрецедентний правовий нонсенс у новітній історії міжнародного та європейського міграційного права.
Рада ЄС продовжила тимчасовий захист для українців до 4 березня 2028 року, але вшила в цей документ безпрецедентний фільтр: українці, які подаються на статус уперше (або змінюють країну перебування), відтепер змушені доводити, що вони не порушили військові обов’язки перед власною державою.
Базове право людини на прихисток починають вимірювати не фактом зруйнованого житла, обстрілів чи загрози життю, а зеленим екраном у додатку «Резерв+» та наявністю дозволу від української адміністрації ЗАТ Україна на виїзд. І саме тут влада заклала інституційну міну навіть під тих, хто перетнув кордон абсолютно законно.
В українській правовій системі статус «військовозобов’язаний» не є синонімом слів «порушник»,
«ухилянт» чи «нелегал». Військовозобов’язаним може бути:
Багатодітний батько або батько-одинак;
Опікун або особа, що супроводжує людину з інвалідністю;
Людина з інвалідністю;
Юнак 18–22 років, який легально виїхав на навчання;
Жінка-медик або фармацевт;
Особа з офіційно оформленою відстрочкою.
Усі ці люди мають законні підстави не підлягати призову та легально перетинати державний кордон. Але європейський чиновник не зобов’язаний, та й не буде розбиратися в юридичному болоті українського законодавства. Він діє за примітивним алгоритмом: відкриває «Резерв+», бачить статус військовозобов’язаного, не знаходить очевидного для ЄС документа про «звільнення» — і система механічно видає відмову. Чехія вже відкрито заявила, що перестане надавати захист чоловікам призовного віку, які не виконали військовий обов'язок.
Людина, яка виїхала законно, потрапляє під удар лише тому, що українська держава не спромоглася створити єдиного, зрозумілого для Європи універсального документа: «Ця особа має право на виїзд і не порушує законодавство».
Влада не просто закрила чоловіків усередині країни.
Вона успішно обміняла логіку внутрішнього мобілізаційного контролю за кордон в обмін на гроші. Додаток «Резерв+» остаточно еволюціонував із внутрішнього цифрового обліку у зовнішній фільтр доступу до базових європейських прав. Це вже не сервіс — це цифрова бирка на вусі, яку іноземний клерк сканує, щоб перевірити, чи не належить ця людина українській державі як ресурс.
Європа у цій грі також несе відповідальність і феноменально швидко скинула маску гуманізму. Тимчасовий захист, згідно з Директивою 2001/55/EC, створювався як негайний, колективний і безумовний механізм порятунку для людей, які тікають від війни. Тепер у цю гуманітарну логіку жорстко вшили військово-обліковий контроль країни походження. Гуманітарний щит перетворили на адміністративне сито.
Міграційні служби країн ЄС не питають сирійця, афганця, іранця чи палестинця, чи віддали вони військовий борг своїй батьківщині. Проте українця — питають. Завдяки старанням власного уряду, український громадянин виділений в Європі в окрему, нижчу правову касту.
І найголовніше: цю правову пастку в Брюсселі сконструювала не Москва.
Архітектором переслідування громадян України за кордоном є саме українська влада. Як прямо повідомляло агентство Reuters, саме Київ просив ЄС запровадити виключення з правил захисту для новоприбулих чоловіків військового віку без дозволу на виїзд. Замість того, щоб захищати своїх громадян, держава попросила Європу відфільтрувати їх за критерієм мобілізаційної корисності.
Інструкція з виживання
Якщо українці за кордоном мовчатимуть і погоджуватимуться на усні відмови, ця репресивна практика швидко зацементується як європейська норма. Юридична лінія оборони має будуватися на чіткому постулаті: статус «військовозобов’язаний» не є доказом незаконного виїзду і не може бути автоматичною підставою для відмови у захисті.
Європейська норма стосується виключно тих, хто не виконує військові обов’язки і саме тому не має права залишати Україну. Це дві умови, які мають працювати одночасно. Якщо ви маєте законні підстави — вас не мають права механічно скидати в категорію порушників.
Що робити, якщо міграційна служба ЄС починає застосовувати це сито:
1. Не відходити від віконця без письмового рішення.
Жодних усних відмов. Вимагайте документ із зазначенням конкретної правової підстави.
2. Вимагати обґрунтування. Орган має письмово пояснити, чому він вважає, що ви не виконали військові обов’язки, і дати оцінку вашим документам про законний виїзд (штамп, довідка про інвалідність, свідоцтва дітей тощо).
3. Фіксувати незаконні вимоги. Якщо чиновник вимагає показати «Резерв+» як єдиний доказ, це має бути зафіксовано. На якій підставі європейський орган трактує статус у внутрішньому додатку іншої країни як критерій для відмови у гуманітарному захисті?
4. Апелювати до Хартії ЄС. Хартія Європейського Союзу про основні права гарантує право на ефективний засіб правового захисту. Тимчасовий захист також не скасовує вашого базового права звертатися по міжнародний притулок (статус біженця).
5. Тиснути на консульства. Вимагайте від української дипустанови офіційного письмового підтвердження для міграційних органів ЄС, що ваш виїзд був законним.
Українська влада винесла мобілізаційний зашморг у Європу. Європейська бюрократія з полегшенням погодилася його тримати, прикриваючись офіційними оборонними запитами з Києва. «Резерв+» остаточно перетворився на цифрову бирку на вусі. Тепер українці мають юридично доводити, що вони — вільні люди з правами, а не кріпаки, яких держава здає в оренду європейській бюрократії.
Першоджерело: Facebook сторінка автора
