Суддя Кролевецького районного суду Сумської області Віталій Придатко претендує на посаду члена Вищої ради правосуддя за квотою Верховної Ради. У лютому 2026 року він подав до парламенту документи для участі в конкурсі. У заяві Придатко зазначив про намір бути обраним членом ВРП Верховною Радою.
Для Придатка це не перша конкурсна процедура в органах судової влади. Раніше він претендував на посаду члена ВККС, брав участь у конкурсах на суддівські посади, а у 2026 році також був кандидатом на посаду судді Конституційного Суду України за квотою Ради суддів.
Віталій Придатко працює у судовій системі з 2002 року. До призначення суддею він майже 18 років працював у Краснопільському районному суді Сумської області — консультантом, помічником судді, помічником голови суду та керівником апарату. Із серпня 2020 року працює суддею Кролевецького районного суду Сумської області.
У мотиваційному листі кандидат зазначив, що має понад 23 роки досвіду роботи у судовій системі, з яких 12 років працював керівником апарату суду, а понад п’ять років — суддею. Серед досвіду, який вважає важливим для роботи у ВРП,
він назвав роботу суду першої інстанції в умовах кадрового дефіциту, недофінансування, значного навантаження та війни у прикордонній Сумській області.
Під час співбесіди значна частина запитань Етичної ради стосувалася відносин Придатка з Михайлом Макаренком, придбання у нього будинку та земельної ділянки, подальших судових спорів, а також декларування кандидатом житла, яким він користувався.
Будинок Макаренка та договір купівлі-продажу
Придатко розповів, що у 2008 році разом із дружиною та сином поселився у будинку Михайла Макаренка в Краснопіллі. Сам Макаренко також продовжував там проживати.
За словами кандидата, Макаренко був чоловіком його двоюрідної бабусі. Придатко пояснив, що саме Макаренко запропонував його родині оселитися у будинку. Кандидат особисто систематичного догляду за ним, за його словами, не здійснював, однак час від часу на прохання Макаренка купував йому ліки за його кошти.
30 жовтня 2013 року Придатко уклав із Макаренком нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.
За словами кандидата, за будинок він заплатив
50 тисяч грн а за земельну ділянку — 5 тисяч грн Придатко наголосив, що кошти передав особисто, а в договорі було зазначено, що розрахунок проведений повністю.
Етична рада окремо з’ясовувала, хто був ініціатором продажу. Кандидат наполягав, що укласти договір запропонував Макаренко, оскільки йому були потрібні гроші. Водночас під час співбесіди кандидату нагадали про пояснення нотаріуса у судовому провадженні щодо ініціативи укладення договору. Придатко зі свого боку продовжував стверджувати, що ініціатором був Макаренко.
Після продажу Макаренко певний час продовжував жити на території домоволодіння. За словами кандидата, для нього було облаштовано приміщення літньої кухні. У 2019 році через погіршення стану здоров’я Макаренко переїхав до відповідного закладу, при цьому кандидат зазначив, що це відбулося за його бажанням та добровільною заявою. Організаційними питаннями займалася родина Придатка.
Визнання договору недійсним та справа про виселення
Надалі щодо будинку виник судовий спір. Договір купівлі-продажу був визнаний недійсним, а відповідне рішення, як зазначалося під час співбесіди,
набрало законної сили 14 серпня 2024 року.
Етична рада з’ясовувала, чому після цього Придатко та його родина не залишили будинок одразу.
Кандидат пояснював, що фактично перестав постійно там проживати наприкінці лютого — у березні 2025 року, однак у будинку залишалося майно родини. Під час співбесіди члени Етичної ради звернули увагу на різні пояснення кандидата щодо періоду фактичного проживання.
Окремо розглядалася справа про виселення Придатка та його родини. Кандидат повідомив, що оскаржив відповідне рішення і на момент співбесіди справа перебувала у Верховному Суді, а виконання рішення було зупинено.
Водночас кандидат подав окремий позов щодо повернення коштів, сплачених за договором купівлі-продажу, який було визнано недійсним. За його словами, ця справа розглядалася судом першої інстанції.
Кандидат наголошував, що виконав ту частину рішення щодо недійсності договору, яка передбачала сплату судового збору та моральної шкоди, а захист своїх інтересів у справах про виселення та повернення коштів вважає реалізацією права на судовий захист.
Чому будинок не був зазначений у декларації
Етична рада також поставила питання про декларування користування будинком після втрати Придатком права власності.
Спочатку кандидат пояснював, що не мав документальних підстав для зазначення відповідного права користування. Під час подальших запитань він послався на те, що проживав у будинку менш як 183 дні протягом відповідного року.
Члени Етичної ради звернули увагу на різницю між цими поясненнями та попросили кандидата сформулювати остаточну позицію.
Придатко відповів, що, за його розумінням роз’яснень НАЗК, через проживання менш як 183 дні обов’язку декларувати відповідне користування у нього не було.
Житло у Кролевці
Також питання стосувалися житла кандидата у Кролевці, де він із 2020 року працює суддею.
Етична рада запитала, де саме кандидат проживав до того, як із 14 травня 2025 року почав декларувати право найму кімнати на вулиці Франка.
Придатко пояснив, що раніше користувався різним житлом протягом нетривалих періодів, які не перевищували 183 днів, тому не декларував право користування ним.
Водночас конкретних адрес та періодів такого проживання під час співбесіди він не назвав. Кандидат пояснив, що не хотів називати людей, через яких домовлявся про житло, оскільки в майбутньому може знову потребувати можливості проживати там.
Один із членів Етичної ради звернув увагу, що через відсутність адрес, даних про вартість та умови проживання ці обставини залишаються незрозумілими.
Щодо кімнати, яку Придатко почав декларувати з травня 2025 року, він пояснив, що відтоді став внутрішньо переміщеною особою та почав постійно проживати за цією адресою.
Що Віталій Придатко сказав на завершення співбесіди
У заключному слові кандидат попросив розглянути його кандидатуру та висловив сподівання на позитивний висновок.
Свою мотивацію він пов’язав насамперед із забезпеченням незалежності судової влади. За словами кандидата, судді мають бути захищені від політичного, медійного та іншого зовнішнього тиску, однак незалежність не означає безвідповідальності.
Віталій Придатко також зазначив, що у ВРП хотів би представляти досвід судів першої інстанції, які працюють в умовах кадрових проблем, недофінансування та значного навантаження.
Після заключного слова Етична рада завершила співбесіду з кандидатом.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
