Бібліотека як центр допомоги біженцям. В одному зі столичних читальних залів чи не щодня можна побачити мешканців країн Сходу та Африки. Безкоштовний доступ до Інтернету, консультації психологів та юристів, культурні вечори - це частина проекту адаптації чужоземців. Його ініціювали самі бібліотекарі та управління ООН у справах біженців. Які труднощі чекають на тих, хто втік від проблем на батьківщині - Олеся Варламова далі.
Сафі разом із дітьми живе в Україні три з половиною роки. Із Конго жінка втекла через політичне переслідування її чоловіка Петра Рубана. Коли він помер, залишилася сама з п'ятьма дітьми. За отримання статусу біженки бореться в судах. Через відсутність документа не отримує й соцгарантій. Тих грошей, які надає благодійний фонд, вистачає лише на оплату оренди житла.
Сафі Рубан, шукачка притулку:
- Я отримую на мене та на дітей близько двох з половиною тисяч гривень. Але я маю шукати ще гроші на те, щоб поставити на ноги дітей та нагодувати їх.
Історією багатодітної матері зацікавилися в одній з бібліотек Києва. У закладі працює єдиний у столиці Центр адаптації біженців.
Олеся Варламова, журналіст:
- Кілька років тому директор цієї бібліотеки познайомилась на місцевому ринку з афганським біженцем. Він їй розповів про усі свої проблеми - вона запросила його до читальної зали. І тоді в неї виникла ідея створити проект "Пізнай, прийми і руку простягни".
Завдяки проекту майже два десятки чужоземців знайшли роботу. У пошуку вакансій через Інтернет їм допомогли працівники бібліотеки. Тут ще й влаштовують культурні вечори та надають онлайн консультації.
Тетяна Сахарова, заступник директора бібліотеки №141 Деснянського району м. Києва:
- Мы проводим индивидуальную беседу, индивидуальное обслуживание, многие информируются у нас по е-майл.
Через партнерські організації біженцям допомагають психологи та юристи. Правозахисники кажуть, їхні клієнтів мають проблеми з документами та зі знанням мови. Через відсутність легального права на проживання більшість не може офіційно влаштуватися на роботу й отримувати соцпільги. Набути статусу біженця - теж проблематично.
Катерина Будіянська, юрист:
- Ми шукаємо перекладача, який міг би поїхати в міграційну службу і перекласти інтерв'ю, і потім ми допомагаємо оскаржити відмову у наданні статусу.
Єдиного Центру адаптації у спальному районі Києва замало, щоб опікуватись усіма шукачами притулку. Cтатус біженця в Україні мають майже півтори тисячі іноземців. Скільки ще потребують - не відомо. Попри труднощі, більшість не хоче повертатися на батьківщину - в країни третього світу. Адже там потерпають від політичних, релігійних переслідувань та економічних проблем.
Олеся Варламова, Ярослав Тихомир, Перший Національний
