Отець Йосип Штогрин: «Церква завжди буде на боці людей»

Не стали винятком і греко-католицькі священики Тячівщини, котрі не тільки молились разом з вірниками, благословляли тих, хто вирушав на Майдан, а також надавали духовну допомогу активістам, пораненим під час сутичок на Майдані.

Ми попросили декана Тячівського деканату Мукачівської греко-католицької єпархії отця Йосипа Штогрина, котрий разом з іншими священиками був на Майдані, поділитись враженнями від побаченого у Києві та думками з приводу останніх подій в Україні.

– Отче Йосипе, скажіть, будь ласка, чому греко-католицька церква від самого початку протестів так активно підтримувала Євромайдан?

– Церква завжди буде на боці народу, тих людей, які мають бажання змінити життя на краще, відстоюють правду, яку варто відстоювати. Ми ж не є відмежованою установою, яка має своє життя, свій час молитви, свої канони і все. Мусимо йти до народу, разом з народом. Власне, церква – це є і народ, люди, які мають віру.

– Розкажіть, будь ласка, детальніше про вашу поїздку на Майдан до Києва.

– Наприкінці лютого ми, шість священиків з Тячівського району, упродовж трьох днів були на Майдані.

Але це було не вперше, адже у грудні минулого року вже мали нагоду там побувати. Через координаторів нам розповіли, що пораненим під час протистоянь необхідна духовна допомога. З ними потрібно було поговорити, підтримати, заспокоїти. З цією метою ми відвідали поранених у 12-й міській клінічній лікарні, недалеко від Майдану Незалежності. Зустрічалися з людьми, які ділились з нами своїми враженнями, а ми намагались їх розрадити. У тій лікарні, до речі, був один поранений тячівець – Сергій Кулішенко. Зараз він вже одужав і знову повернувся на Майдан.

Багато людей у лікарні були у шоковому стані. Один навіть просто кинувся до нас з відчаєм у голосі: «Де моя сотня? Я хочу в бій!» – настільки важко люди відходили від жорстоких сутичок.

Крім цього, зустрічались з народним депутатом Олександрою Кужель, яка інформувала нас про події, які відбувались на Майдані, спілкувались з активістами у наметах, зокрема, і з закарпатцями.

– Як іще Тячівська греко-католицька церква Успення Пресвятої Богородиці допомагає людям, які постраждали на Майдані?

– В усіх наших храмах є скриньки для пожертв на поміч родинам загиблих і постраждалих.

Цей дар серця через управління єпархії буде передано до Фонду допомоги.

– Як, на вашу думку, що треба робити всім нам, аби такі жахливі трагедії в історії України більше не повторювались?

- Як пишуть владика Мілан Шашік та владика Ніл у пастирському посланні на початок Великого посту вірникам Мукачівської греко-католицької єпархії і всім людям доброї волі, сьогодні може бути спокуса – шукати винних, перекласти провину на одну людину або невелику групу осіб. Однак якщо ти купував голоси і таким чином допоміг дійти до влади людям, що давали злочинні накази, то крапля невинної крові тяжіє і на тобі. Якщо ти продав свій голос на виборах, то не думай, що не маєш провини. Купування та продавання судових вироків, рішень органів державної влади, купування іспитів в університетах і школах, загальне хабарництво – це закореніле зло в Україні. Всіх воно обурює. Всі хотіли би з ним покінчити. Проте багато хто з нас залежний від нього як від наркотику. Покайся сьогодні. Запитай себе, чи ти давав або брав хабар. Усвідом, що це гріх, несправедливість і підсилювання несправедливої корумпованої системи.

Зараз знову з’явилася надія, має прийти нове, але пам’ятаймо: нас врятує не зміна кольорів, прапорів, партій, суспільних устроїв, людей при владі. Тільки переміна людських сердець може вчинити, що всім нам буде легше жити.

– Чи варто наразі очікувати якихось змін у суспільстві?

– Багатьом зараз добре, як є, вони нічого не хочуть міняти, бо духовно чи національно не дозріли. Багато хто ніколи не був у Європі, але намагається щось доводити іншим. Можна лише поспівчувати таким людям. На жаль, доводилось чути й такі думки, що, мовляв, на Майдані були лиш нероби і охочі до бійок. Таким людям неможливо донести правду, поки вони не дозріють до цього самі. Про що можна говорити, якщо дехто сьогодні навіть не може відповісти на питання, за що люди загинули на Майдані, що відстоювали? Немало людей нині нічого не відають про Небесну сотню. А скільки таких, що навіть не знають Гімну України? Про які досягнення можемо говорити, якщо ми ще на такому низькому щаблі суспільного розвитку? Так, треба починати будувати державу. Звісно, влада мусить подумати про те, щоби в нас були нормальні дороги,

щоби кожен міг працювати вдома, а не закордоном… Але це мусить бути з допомогою нас самих. Починати треба з себе.

- Отче Йосипе, триває Великий піст Що в цій справі більш важливо – дотримуватись обмеження в їжі чи не їсти одне одного?

- Звернемось знову до Пастирського послання владики Мілана та владики Ніла: «У пророка Ісаї читаємо «Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливості розбити, пута неволі розірвати, пригноблених на волю випустити, кожне ярмо зламати. З голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних». Тобто Господеві не йдеться про те, щоби в час посту щось їсти, а чогось не їсти, а про справжнє милосердя, виконання найбільшої з-поміж заповідей – заповіді любові. Також необхідно молитись за ворогів, як заохочував Господь: «Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас». Однак це не означає, що не мають працювати закони, суди, суспільні механізми контролю, люстрації тощо».

– Що є лейтмотивом ваших молитов у ці дні?

– Щодня молимось за мир. Щоранку на утреню у капличці Зарваницької Божої Матері збираються кількадесят прихожан. І щовечора, після Служби Божої у храмі, на колінах просимо Бога, щоби в наших родинах та державі панували мир та спокій.

Розмовляла Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua