Уперше саморобну карамель напаличці язварила років 20 тому. Тоді такі льодяники ми називали півниками, хоч іззалізних формочок виходили різні фігурки рибки, ведмедики, білочки. Півників, доречі, найнезручніше було смоктати хвіст завеликий, невлазив урота. Тож починали зхвоста, атоді бралися доголови йтулуба. Найкращою для смоктання була рибка.
Ці формочки для півників наприкінці 1970-х моїй мамі привезли "по блату" зобласного центру всело Кутин Зарічненського району наРівненщині. Рецепт карамелі був простий: вісім столових ложок цукру, чотири ложки води йложка оцту для кислинки. Навеликому вогні варила це докоричневого кольору, доки суміш ставала тягуча. Якщо додати уводу вишневий сироп півники виходили червонуваті. Моя подруга любила робити зелені крапала доводи зцукром зеленку.
Форму спершу треба було змастити олією таскріпити залізними прищіпками. Тоненькою цівкою вотвір наливала карамельну масу івтикала сірника замість палички. Щоб льодяники швидше застигли, клала формочку вхолодну воду. Кілька хвилин іготово.
Згодом мама почала привозити чупа-чупси зПольщі, іяперестала варити півників. Аформочки помандрували надно глибокої шухляди накухні. Там, щось шукаючи, інатрапила недавно наних вгостях умами.
