На похороні екс-губернатора Волині односельчани хвалили його за асфальтовану дорогу до кладовища «А ви знаєте, кого сьогодні ховають?», – запитую дівчаток, які йдуть попереду похоронної процесії і розкидають квіти. «Так, Бориса Клімчука, – не вагаючись відповідає дев’ятирічна Настя. – Він був дуже доброю людиною. Школу нам побудував. І садочок...».
Бориса Клімчука, екс-голову Волинської облдержадміністрації, дипломата і політика, поховали 5 вересня у його рідному селі Волі Любитівській, що на Ковельщині. Прощалися з Клімчуком у приміщенні Волинського обласного академічного музично-драматичного театру імені Шевченка. Віддати останню шану прийшли тисячі волинян: черга розтягнулася уздовж усього Театрального майдану. Рідні, колеги, політики, громадські діячі, люди, яким допомагав, і ті, кому просто пощастило його знати... Багато людей у чорному вбранні, у руках – квіти, на очах – сльози. Пошепки перемовлялися про його зроблені справи, про його справжній волинський патріотизм, про величезну кількість вдячних йому ...І про те, що треба берегти здоров’я: звістка про раптову смерть від важкої хвороби приголомшила кожного.
Після церемонії прощання труну пронесли Театральним майданом. Люди вишикувалися у довгий коридор, по обидва боки якого тримали десятки вінків. Дорогу встелили трояндами.
Поховали Бориса Клімчука, як і заповідав, у рідному селі поряд з могилами мами і тата. Перед тим відспівали у невеличкій сільській церкві. Провести в останню путь свого земляка зійшлося чи не все село: люди прийшли сім’ями. Похоронна процесія була більш як кілометр. Четверо дівчаток попереду встеляли шлях від села до кладовища пелюстками квітів.
«Збудував школу, садок, а головне – дорогу, – розмовляли між собою чоловіки, які несли хоругви. – Як воно бувало, везуть небіжчика на кладовище, загрузне у болоті машина – ще й трактор треба шукати, щоб витягнути. А зараз он по якому асфальту йдемо! І така дорога по всьому селу. Я тепер з дому не в чоботах, а в капцях виходжу. Дорога для села – це головне!..» Інна СЕМЕНЮК
