Що таке черга, знають усі: це лінія з людей, де першою обслуговують людину попереду. Та нещодавно данські вчені висунули незвичну гіпотезу – а раптом обслуговувати тих, хто прийшов останнім, буде ефективніше?
Але ж першими мають отримувати увагу саме ті, хто першими і прийшли – це просто і справедливо. Хто захоче з цим сперечатися?
Ось ця особа: професор Ларс Петер Остердал з Університету Південної Данії.
"Черги - прекрасний приклад марнування часу", - вважає він.
"Коли ми маємо справу з традиційною чергою, де спочатку обслуговують тих, хто прийшов раніше, виникає проблема: люди починають зарано приходити", - звертає увагу вчений.
Ларс Остердал і його колега, доцент Тріне Торно Плац, вивчали ситуації, де певна служба починає роботу в призначений час і завершує тоді, коли обслужить усіх клієнтів. Вдалий приклад – авіарейси без призначення місць, де люди самостійно обирають собі місця під час посадки.
За традиційної системи, пасажири приходять рано і формують чергу, щоби першими зійти на борт і сісти на бажані місця.
Але задля експерименту дослідники спробували різні види черг.
Коли вони попросили волонтерів-упорядників вибірково проводити уперед людей з кінця черги, середній час очікування зменшився.
Але найкраще показала себе система, коли першими обслуговували тих, хто прийшов наприкінці.
Така система, пояснює пан Остердал, змінює поведінку людей. Тоді вони приходять урозбрід, а не якомога раніше, і черги коротшають.
"Приходити рано стає ризиковано, адже якщо вам не пощастить потрапити на прийом одразу ж, доведеться довго чекати, поки не приймуть усіх, хто прийшов пізніше", - кажуть дослідники.
"Дехто все одно випробовуватиме удачу і буде приходити заздалегідь, але загалом люди почнуть приходити пізніше. І від цього загалом краще стане всім", - додають вони.
В очікуванні рейсу люди довше лишатимуться в кав'ярнях або читатимуть книжки замість того, щоб квапливо займати чергу.
Я провів експеримент із колегами, щоб дізнатися їхню думку про "чергу навпаки".
Спершу я розіслав електронний лист, де запропонував пригостити шоколадним тортом усіх, хто підійде до мене у призначений час. Коли люди почали приходити, я попросив їх сформувати чергу і почав частування з кінця.
Правду кажучи, першим людям з моєї черги ця система аж ніяк не сподобалась. "Це підло", – такий відгук я почув від колеги, яка найдовше чекала на свій шматок торта.
Експеримент був веселий, та, авжеж, я знехтував важливим елементом цієї системи. Важливо, щоб люди, які потенційно стоятимуть у черзі, усвідомлювали, як вона функціонує, і відповідно підлаштовували свою поведінку.
Втім, Ларс Остердал визнає, що в реальному світі застосувати таку систему "чергоутворення" у багатьох випадках буде складно.
"На практиці це буде дуже непросто: у більшості черг, де люди фізично стають одне за одним, наприклад, при посадці на літак. Такою чергою важко керувати", – каже він.
Є висока ймовірність маніпуляцій – багато хто з голови черги залишить її, щоб буцімто "щойно підійти" з кінця і отримати послугу раніше.
Також постає питання справедливості – чи радше несправедливості.
"Якщо правила відомі всім від початку, у цій системі немає нічого несправедливого: правила одні для всіх, і всі їм підкоряються. Але багато хто не захоче пропускати вперед останніх, адже, як наслідок, комусь доведеться дуже довго чекати. У цьому сенсі це несправедливо. Це суперечить інтуїтивним уявленням людей щодо справедливості в чергах”, – підсумовує Ларс Остердал.
Але цей принцип буде легше застосувати у телефонних чергах або чергах в інтернеті, уточнює він.