Я вважаю, що треба було вийти, як мінімум за тиждень до вибуху 19-20 січня були цілодобові бої, і евакуація була ускладнена тим, що були в оточенні, і бійці це бачили. Це не піднімає моральний бойовий дух. І бачачи, розуміючи ситуацію, командування зобов'язане було виводити звідти людей. Це не було так важко, тому що в той час там були такі тумани, з-за яких Кузьміних заїхав з нашими хлопцями не туди і там розстріляли Можна було вийти і потрібно. Чому цього не зробили? Я вважаю, що немає серед вищого командування людей, які мали мужність сказати головнокомандуючого, президента, що цю фортецю, якої там всі захоплюються, треба залишати.
Я вважаю, що це злочин було кидати людей туди. Так, ми їхали туди, ми виконували наказ, ми військові, дух, честь.
Подумки я вже попрощався сином, але у мене дилеми не було. Хлопці підходили, сказали, що треба йти, але я навіть не роздумував і не сумнівався, чи треба мені піти або залишитися. Немає наказу, по-перше. По-друге, ось мої бійці лежать тяжкопоранені. Як я можу їх залишити, кинути?
Ніхто не знає до потрапляння туди, наскільки там страшно. Інша реальність, коли люди туди потрапляють всі по-іншому.
Тут все по іншому, чому люди змінюються, повертаються. Тут їх не розуміють. Те, що відбувається у ВР, я просто не розумію, невже вони цього не розуміють, що люди вже змінилися, навіть не ті, хто воював. Дуже багато втратили батьків, чоловіків. Вони теж змінилися.
Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на blog@112.ua