Державна політика може бути побудована за принципом людиноцентричності або ж в центрі може стояти сам державний апарат. В першому випадку основні політичні рішення приймаються з метою задоволення потреб Людини, громадянина, а в другому – з метою накопичення владного ресурсу. Основною проблемою, яка в черговий раз оголила істинну сутність державної політики в Україні, стала правова зарегульованість, що суттєво загальмувало процес соціальної реінтеграції внутрішньо переміщених осіб. Більшість із внутрішньо переміщених осіб і досі мають проблеми із реєстрацією через велику кількість законодавчо неврегульованих моментів. Звісно, що дехто із них і сам не зацікавлений у отриманні допомоги, бо має страх переслідування після можливого повернення додому. Невелика кількість переселенців не звертається за допомогою через те, що цілком інтегрувалася без участі держави. Фактично, наявність статусу ВПО, у ситуації, коли подальша доля територій попереднього проживання не вирішена, дає людям відчуття певної соціальної захищеності.
Під час моніторингу, який провели експерти Центру “Ейдос”, було виявлено розбіжність між кількістю фактично зареєстрованих ВПО і оцінкою представниками органів влади кількості тих, хто реально проживає в області. Так, у областях віддалених від зони АТО, переселенців проживає більше, ніж зареєстровано. І навпаки, у областях, які межують із зоною АТО, за рахунок фіктивних реєстрацій, знаходиться на порядок менше переселенців, ніж зареєстровано. Тож нинішня система реєстрації не дозволяє прослідкувати за реальною кількістю переселенців та оцінити скільки з них потребують допомоги від держави.
