Про це йдеться в інтерв’ю директора організації «Міжнародний захист прав людей-інвалідів» (Disabled Rights International) Лорі Ейгерн для «Голосу Америки»
У звіті організації міститься критика на адресу міжнародних інституцій, включно з структурами американського уряду, які допомагають дітям в дитбудинках.
«Ми критикуємо їх за те, що вони зосереджуються на допомозі дитячим будинкам, як в Україні, так і в інших частинах світу. Гроші мають йти за родинами, яким потрібна допомога», – пояснює Л.Ейгерн.
З її слів, близько 95% дітей в українських сиротинцях мають родини. Інвалідність та бідність штовхають дітей в дитячі будинки. Велика частина цієї проблеми була б вирішена, якби невелика частина цих грошей, що йдуть на будівництво чи ремонт будинків, надходила б безпосередньо в родини.
«Це не так дорого коштує допомогти родинам, які хотіли б залишити своїх дітей вдома. Але в Україні, як і в багатьох інших країнах, багато лікарів кажуть: «Забудь про цю дитину, яку ти тільки що народила з інвалідністю, ти не зможеш за нею доглядати. Віддай її в інтернат. Піклуйся про своїх здорових дітей». Ми багато такого чули. Це ставлення має змінитися. І гроші мають йти за родиною, а не в дитячі будинки», – підкреслила Л.Ейгерн.
Вона радить дуже обережно ставитися взагалі до допомоги дитячим будинкам.
«Дуже часто гроші не йдуть на користь дітям. Ми це багато бачили і не лише в Україні. Люди, які бачать наші доповіді, бачать занедбаних, недогодованих дітей чи яких зв’язують, і кажуть «ми хочемо допомогти – надіслати гроші, іграшки, одяг, телевізор». Дев’ять разів з десяти ці речі не дістаються дітей, особливо в бідних країнах, де люди не мають ці речі для своїх власних родин. І саме це підживлює систему дитячих будинків», – додала керівник організації.
