2 травня 2014-го року о 4.00 ранку сім штурмових груп під керівництвом Героя України, генерал-майора Сергія Кульчицького та генерала-майора (посмертно) Олександра Радієвського атакували та розбили блок-пости навколо Слов'янська. Так розпочиналася боротьба за звільнення українських земель від окупантів та загарбників, боротьба, котра триває і по сьогоднішній день.
Початок травня став переломним моментом у "гібридній війні", яку з початку Революції Гідності Росія проводить щодо України. Після анексії Криму, захоплень адмінбудівель та військових частин на сході країни, російське керівництво та проросійсько налаштовані українські політики ділили сфери впливу та посади в проекті "Новоросія", проекті ціллю якого було повне знищення Української держави.
І якщо б не активна позиція у ці дні місцевого населення в Одессі, Харкові, Миколаєві та ряді інших міст південно-східного регіону, а також героїзм бійців Національної гвардії та добровольчих батальйонів проект "Новоросія" навряд чи б зазнав краху.
Завдяки старанням попередньої влади армія в державі була деморалізована та не здатна до повноцінних бойових дій.
Її місце зайняли підрозділи, сформовані із самооборони Майдану, козаків та "Правого сектору". У Нацгвардію у 2014-му йшли усі, хто хотів захищати країну. Жінки, чоловіки, різного віку, професії, соціального статусу. Нацгвардійці разом з тисячами добровольців, які прийшли з Майдану, були на передовій у найбільш складні часи військового протистояння, стоячи на захисті цілісності та державного суверенітету України. 193 гвардійці загинули, захищаючи Батьківщину.
Слов'янськ, у цій неоголошеній війні займає особливе місце.
Саме під Слов'янськом 12 квітня група офіцерів СБУ, яка проводила рекогносцировку місцевості потрапила в засідку озброєних бойовиків. У результаті короткого вогневого зіткнення загинув офіцер "Альфи" та один з бойовиків. Вважається, що саме ця подія стала першим офіційним випадком збройного зіткнення між силами АТО і незаконними збройними формуваннями, з якої і почалася війна свідомостей.
З 2 по 5 травня навколо Слов'янська і в районі Краматорська, розгорілися перші великі запеклі бої. А українські угруповання АТО вперше зазнали суттєвих втрат.
Під час цих трьох днів активних зіткнень сталося кілька подій, які показали, що на Донбасі почалася повномасштабна військова операція.
У ці дні, українська влада, як і весь наш народ, уже повністю усвідомила: "ворог прийшов, щоб нас знищити. Не будуймо ілюзій: після Донбасу він рушить далі..."
Рушити далі йому не дали такі Герої як генерали Кульчицький, Радієвський і тисячі рядових солдат, що віддали свої життя, щоб Слов'янськ та інші українські містечка і села змогли повернутися до мирного життя.
Наш перший президент пишався, що у 1991 році Україна здобула незалежність без жодного пострілу та не проливши крові. Однак як показали подальші події отримавши незалежність ми не змогли здобути головного - єдиної політичної нації, яка власне розпочалась формуватися лише під впливом військової агресії.
Росія не хоче і мабуть ніколи не захоче дати Україні можливість мати власну ідентичність, Україна ж століттями намагається відірватися від великого сусіда у бік власної ідентичності. На нашу долю випав черговий кривавий етап цієї боротьби, і ми сучасники маємо докласти всіх зусиль, щоб вийти з нього переможцем.