Общество

"Любов за гроші": Журналістський експеримент

4 май•Експрес online

Гривня здевальвувала, а українські повії надалі віддаються  за безцінь, як кажуть, ще за старими цінами, пише газета "Експрес".  Чим тепліше на вулиці, тим помітнiшими стають повії на трасі -- скидають зимові речі й спокушають водіїв своїми оголеними принадами. А чи є попит на цю "любов за гроші" і скільки можна заробити, продаючи своє тіло? Щоб знайти відповідь на це запитання, вдягаю найкоротшу спідницю та найвищі підбори й вирушаю на трасу -- робити журналістський експеримент. Де, як не на об'їзній  Треба знати собі ціну -- тож мушу спитати, скільки беруть конкурентки. Ось тут, на об'їзній, біля автозаправки, бачила їх сто разів, але сьогодні чомусь немає. Прихворіли? Чи десь із клієнтом? Ну немає -- то й добре, для мене "крапка" звільнилась. Але ж яку суму називати своїм потенційним замовникам? Ще раз підмалювала губи -- і пішла. Стою. 5 хвилин, 10... Бачу, що водії розглядають мене, але ніхто не зупиняється. Ще трохи вкоротила спідницю, ще 15 хвилин -- і жодного клієнта. Біля мене гальмує фура. Ну хто не чув анекдотів про далекобійників і повій -- точно мій клієнт.

Але ж ні, він зачиняє кабіну та йде в бік заправки. Я пильно вдивляюсь у слід, він декілька разів обернувся -- і пішов у далечінь... Стою, чекаю. О, зараз страшно -- чорний джип із купою чоловіків. "Кого чекаєш, мала, поїхали з нами!" Зі всіма?! У такий момент, напевно, і повіям із досвідом страшно. Це ж вам не якийсь там підстаркуватий далекобійник із перегаром. Навіть не можу уявити, що та купка чоловіків може зробити з однією повією. Але я не виходжу з образу і запитую: "Сама? Може, подругу покличу?" Кажуть, що з подругою ще краще -- вони якраз на шашлик їдуть, від компанії дівчат не відмовляться. І тут я ж мушу уточнити ціну, але ще не знаю, за скільки себе пропонувати. Тому напівпошепки через зуби проціжую: "Скільки платите?" (ой, я думала, що моє серце від хвилювання просто вискочить з грудей). "Пацани, та то ж шмара! Зачиняй двері, ну її -- поїхали!".  Так, щось я не зрозуміла -- а чого вони зупинялися, якщо їм шмара не була потрібна? Телефоную чоловікові й скаржусь, що мене хотіли взяти на дачу, а платити не захотіли. "Ну ми колись теж під якимись гуртожитками кликали незнайомих дівчат на пікнік.

Не всім потрібна повія -- інколи люди просто так знайомляться! І давай вже додому, експериментаторша!" Ще раз намалювала губи -- і, о так, так, гальмуй, прошу тебе, гальмуй! Біля мене зупинилось авто. Не іномарка, але ж "Деу" це краще, ніж "Жигуль". "Добрий день, може, підвезти?" -- запитує чоловік років п'ятдесяти. Я вже хотіла звабливо запитати: "Де ми це зробимо?", як побачила на задньому сидінні молоду жінку з маленькою дитиною на руках. Я чогось не розумію? "Ми в сусіднє село до церкви їдемо, як по дорозі -- то сідайте!" Люди, він справді хоче мене підвезти! Такий приємний чоловік -- і мені зовсім не хочеться залишитись у його пам'яті повією. Я відрекомендовуюсь, дістаю з кишені журналістське посвідчення і зізнаюсь, що ми тут робимо експеримент. А я -- псевдоповія. Чоловік розсміявся і сказав, що я не схожа на повію. Цікаво, це він мене образив чи комплімент зробив? Мовляв, ці повії, які тут стоять, ні на моделей, ні на красунь не схожі. "Я тут майже щодня проїжджаю, -- каже дівчина із заднього сидіння, -- то вже добре їх роздивилась: вони брудні, вічно п'яні та в подертому взутті зі зламаним каблуком ходить,

вічно кульгає -- вже в секонді могла б собі щось нове купити!" Я ж собі уявляла, що повія повинна виглядати не гірше за Джулію Робертс. Ну хто ж не дивився фільм "Кралечка" -- там усі повії, як на підбір. А тут: ось вона, справді, йде, накульгуючи. У подертих чоботях із зламаним каблуком. А той водій фури повертається із заправки з кавою та йде до неї. Привітались, як давні друзі -- і разом пішли в кабіну. А я й далі стою. О, зупиняється "Рено": "Працюєш?" -- питає мене немолодий водій. "Угу", -- промугикала. "Скільки?" -- запитує. "Скільки-скільки (а я знаю)? -- п'ять тисяч", -- кажу, щоб відчепився і не заважав, я тут кабіну пильную, щоб конкурентку не пропустити, коли вилізе звідти. "Ти вже взагалі здуріла? 5 тисяч? Це жарт? Завжди по 300 було!" "А це така такса?", -- перепитую і кажу, що ціни зросли. Он, новий одяг після зими мусила прикупити -- потратилась. "За такі гроші я собі десять таких візьму", -- зачинив двері та поїхав. Рознервувався хлоп... О, не минуло й півгодини, як моя "колега" вилізла з фури. ...Я розумію, що бодай половина людей, яких я зустрічаю вранці (чи то маршрутка,

магазин чи офіс) -- нещодавно мали секс. Але мені було так неприємно й бридко підходити до цієї дівчини, ну просто аж знудило.  І як то чоловіки можуть робити це із жінкою, з якою перед ним це теж робили? Але це робота психоаналітиків -- нехай вони пишуть книги про психотипи повій та їхніх клієнтів. Не буду і я сваритись з цією дівчиною та казати, що тепер я її конкурентка. Бо що буде далі?  Вона почне видирати мені патли й викличе свою "мамусю" (чи мужика-сутенера). Воно мені треба? Це нехай поліцейські розмотують клубок розпусти. У мене інше завдання -- дізнатись, скільки коштує повія. Тож підходжу до неї та кажу, що хочемо закликати її на день народження до свого друга як подарунок. "Я не знаю, я не маю часу -- в мене тут постійні клієнти", -- каже. Ну а якось розширювати базу? "Скільки це часу займе?" -- запитує вона в мене. "А скільки тут коштують твої послуги, якби ми його сюди із авто відправили?" -- пропоную компроміс. "Мінет -- 300 гривень, секс -- так само за годину, і те, і друге -- 500 гривень", -- чую. Не густо, якщо взяти ще до уваги той факт,

що і "криші" треба частину віддати, і сутенерам... Я не вперше на трасі як псевдоповія. Такі експерименти журналістські робила ще студенткою-першокурсницею на початку 2000-х. Тоді, ще коли долар був по 5 гривень, мінет коштував 30 доларів (150 гривень), година сексу 50 (250 гривень), а ніч -- 200 баксів (1000 гривень). Виходить, нічні метелики, якщо брати в доларах, здешевіли чи не втричі, а в гривнях їхня ціна не змінюється десятиліттями. Поки ми з нею говорили -- зупинилась ще одна фура й водій впевненим кроком підійшов до нас. Російською мовою привітався. "Новєнькая?", -- вказав на мене. Поки справжня повія не встигла рота відкрити, я відповіла, що так, новенька й дуже дорогенька -- за 5 тисяч піду з ним. "Це жарт", -- сказала я, поки вона не просвердлила мене поглядом і не вгризлась своїми гнилими зубами та брудними нігтями.  Жінка пиляє, а тут секс за копійки "Ти думаєш, мені не байдуже, з ким? -- запитує знайомий далекобійник. -- Головне, щоб презерватив був, бо там такого букета можна підчепити!" Але ж ти одружений! "Ага, а ще я змучений, знервований і хочу розслабитись,

а додому як приїду, то в моєї дружини для мене сто робіт знайдеться, тільки не в ліжко, бо то день і діти, і теща вдома... То оці "метелики!" -- моя відрада. І мені по цимбалах, як вона виглядає!  За кордоном сильно не назнімаєшся. Он був в Амстердамі. Напарник вирішив іноземку взяти. 50 євро сказала. Ну він погодився, вона йому так, туди-сюди рукою -- він і все... Хоче далі, нормального сексу -- вона каже, щоб ще 50 євро платив... Отак і не дала нормального сексу, і гроші взяла. Там наперед треба все дуже конкретно обговорювати, щоб не було таких от сюрпризів -- лише погладила за 50 євро. А тут за 300 гривень любе і всяке! Гарні повії -- ті, що на виклик. Там і вибір є, але й ціни більші". Наскільки більші -- пишу в інтернеті у пошук два слова: повія і ціна. Переді мною десятки сайтів із дівчатками. Фото, анкети, ціни. Будь-яке бажання за ваші гроші. Ціни різні. Є дівчатка, що за годину просять 500 гривень, є такі, що дві тисячі, але останніх значно менше. Тобто година втіх коштує менше як 20 доларів! Чому така халява? Та й красою ні перших, ні других Бог не обділив.

Навіщо платити більше? Хіба ті дорожчі вміють щось таке, чого дешевші не знають? Усе ж таки не втримуюсь, прошу чоловіка зателефонувати до тієї, що 2000 за годину просить. Ну цікаво ж, чому така різниця. Кажу, щоб торгувався. "Треба дві дівчинки в сауну -- за двох на годину даю три тисячі", -- каже. І жінка відразу погоджується! Певно, можна було б іще ціну знижувати. "Та які дві тисячі за годину -- то вже на лохів розраховано чи на приїжджих. Більше як тисячу ніхто з постійних клієнтів не платить, -- розповідає 45-річний Тарас. -- Ну хіба якісь хлопчики хочуть раз спробувати -- то вже можуть щось дорожче собі замовити". Друзі по сексу Тарас -- успішний забезпечений чоловік. Давно розлучений. "Розумієш, мені потрібен секс. Але якоїсь дами серця поки що не знайшов. Кожного разу, як пацан, бігати по барах чи нічних клубах знімати дівиць і думати: дасть -- не дасть? На це в мене немає часу. Для цього є повії. Але навіть не ті, довгоногі молоденькі, з інтернет-сайтів. А ота старша гвардія, подекуди навіть мої однолітки. Є такі, що вже давно зав'язали працювати на сутенерів,

але по старій дружбі приїжджають до постійних клієнтів. Ми вже як одна сім'я.  Інколи я запрошую двох, буває, що й трьох хочу. То вони приїдуть, поприбирають мені, борщ зварять, вип'ємо, потім всі мої сексуальні фантазії виконають -- і от востаннє я їм по 400 гривень кожній дав. Ну то навіщо мені ті дівиці по 2000 тисячі за годину? Та й не завжди я із старшими -- інколи й молоді бувають. Але то теж не так повії, як друзі для сексу. От сьогодні вранці одну додому відвіз -- дав їй за ніч 1000 гривень". Виходить, повії не можуть підняти вартість своїх послуг, бо тоді просто не буде попиту? "Та так і є -- ті, хто справді хоче займатись цією справою, уже давно виїхали, -- розповідає колишня повія. -- Бо що тут? Якщо ще 10 -- 15 років тому проститутки могли заробити понад 1000 доларів у місяць, коли середня зарплата була не більше, ніж 200 зелених, то тепер вони працюють хіба "за їжу". Бо не вистачає навіть на пристойний одяг. Знаю дівчат, які чи не щодня в саунах-номерах працюють, а більше 10 -- 12 тисяч гривень на місяць (а це навіть не 500 доларів) заробити не можуть. Ті, що більше розуму мають, уже давно в Києві собі багачів почіпляли. Елітні повії відхопили собі хороших чоловіків чи "папіків", а інші метелики з досвідом, яким не пощастило на багатого супутника, просто стали сутенерками". Ні, проституція в Україні не вимре, вона просто така, дешевенька, на трієчку. Ну бо це суто психологічно -- чоловік за великі гроші краще завоюює якусь красуню в нічному клубі й  почуватиметься справжнім мачо. Або, як ті хлопці на джипі, які "клеїли" мене на трасі -- їм цікавіше з нормальною дівчиною, ніж із проституткою. А дівчинці за викликом, яка сама "прийде, роздягнеться і все зробить", клієнт готовий платити -- але копійки.  Дівчата, треба трохи більше себе поважати! Антоніна РУДА

Читайте еще