Зазвичай, щоб прийти до якихось аргументів, потрібно проаналізувати ситуацію і знайти "причинно-наслідковий зв'язок". Вивчаючи політологію, роздивляючись українське суспільство під мікроскопом, беручи участь в акціях та пікетах, спілкуючись із молоддю, середнім класом і пенсіонерами, я зрозумів одне — у нас недорозвинене громадянське суспільство, яке повинно бути "молотом демократії".І я знаю чому.Чому ж в Україні недорозвинене громадянське суспільство?
Ми не маємо високого відсотку населення, що знає свої політичні права
І це стосується особливо молоді, адже молодь — це, можливо, найбільш необізнана частина населення з цього приводу. І це занепокоює. Кому жити у майбутньому і давати корективи нашому державному апарату, як не молоді?
Ми не маємо політичної культури й політичної самоосвіти
Ми не маємо конкуренції демократично-правових інститутів, що були б підтримувані народом та незалежні від державного апарату
Ми не маємо достатньої cвідомості, ефективності й активності для вимагання рішучих дій з боку влади
І я не розумію, чому частина, 15 відсотків населення,
стукає у двері, а двері, звісно, не відчиняються, і за цими дверима хтось каже: "А вдома нікого немає".
Напевно, через те, що вимагають та щось змінюють в нашій країні саме ці 10-15 відсотків. І саме через це влада не дослухається до народу, який переважно аморфний. Чому за нас повинні "віддуватися" дипломати, контролювати український уряд, принизливо залякуючи його скасуванням безвізового режиму?
Я не кажу, щоб усі виходили на протест. Ми вступаємо у бійку тільки тоді, коли нам нічого сказати. Але суспільству завжди є щось сказати.
Я хочу, щоб суспільство просто-напросто ставило на порядок денний зрозумілі вимоги і без болю, без зламу "через коліно" доносило ці вимоги до влади.
Причини наших проблем та "сліпої гри в демократію" — це нерозбудоване громадянське суспільство, невизначеність щодо політичної ситуації, нерозуміння базових потреб країни, неактивність більшості молоді в політиці. І це треба неодмінно змінювати.
Для розбудови дієвого громадянського суспільства:
1. Ми маємо знати та розповідати про свої політичні права і обов'язки; 2. Ми маємо реалізовувати свої політичні права;
Відповідно, ходити на вибори, впливати на місцеве самоврядування, бути на засіданнях комітетів, контролювати бюджети, знати своїх депутатів і турбувати їх, якщо є така потреба. 3. Ми маємо формувати нову політичну філософію і культуру України XXI століття, що основана на ефективності та політичній усвідомленості;4. Створити умови конкуренції та визнання недержавних демократичних інституцій і громадських організацій;5. Бути активним учасником масової політики.
Створення дійсно демократичного й плюралістичного суспільства дасть нам розуміння, що демократія — не пусте поняття, вона існує, і громадянське суспільство, що може бути учасником і суб’єктом глобальної політики, аналогічно.
І, звісно, усім нам потрібно бути частиною цих змін. З такою риторикою ми, як громадяни країни, позбудемося постколоніального бачення держави і почнемо досягати справжніх успіхів!