Чому це важливо, якими є його складники і звідки українській школі брати приклади та інструменти для змін – розповідає Анна Жарова
Емоційний інтелект стає однією з головних тем для дискусії в контексті покращення школи. У рамках ІІ Форуму інноваційної освіти INED експертка з неформальної освіти і співголова волонтерської організації «Ізраїльські друзі України» Анна Жарова розповіла про управління емоційним інтелектом школярів і про взаємодію технологій та людини. Ми відвідали цей майстер-клас, поспілкувалися зі спікеркою і підготували конспект її виступу.
ЕІ – чому це важливо
Свій спіч Анна розпочала з експерименту: вона поділила аудиторію на кілька груп, які мали спільно перелічити головні, на їхню думку, елементи класу майбутнього. Інклюзивність, інноваційність, толерантність, прогресивність – ці всі речі, як виявилось, уже стосуються сучасної школи. Як розповідає гостя форуму, для Ізраїлю емоційний інтелект – це вже реалізована частина системи освіти, коли в Україні тільки починають про це говорити.
Анна наголошує, що школа майбутнього, як нам її малюють,
так і залишиться фантастикою. Учителі-роботи, наповненість класу гаджетами й моніторами – це не має стосунку до реальності, у якій ми існуємо. Сучасність натомість полягає в підходах, а також у важливості вчителя, який повинен такі підходи забезпечити.
Спікерка радить обов’язково прочитати книгу Ювала Ноя Харарі «21 урок для 21 століття» Зокрема, автор пише про освіту й каже, що не існує ніяких спеціальних навичок: «Ми живемо в час, коли не знаємо, якою буде реальність за 5 років і які технології виникнуть далі. Але важливими є дві незмінні речі: емоційний інтелект (наскільки ми готові до цих змін і як ми себе на них налаштовуємо) і ментальна гнучкість (яким чином ми реагуємо на зміни і не впадаємо в паніку). Потрібно пам’ятати, що діти в школах – зовсім інше покоління, яке буде жити в іншому світі».
Сучасні технології і вивчення емоцій
Ми бачимо в дзеркалі своє обличчя, якісь фізичні речі, що можна поправити чи змінити. Це тільки частина видимого, коли насправді всі емоції і почуття всередині. «Коли я кажу, що засмутилася, у вас нема можливості перевірити це,
тільки повірити. Далі запитання: як, ураховуючи виховання, власні таргани й досвід, ми ставимося до цієї емоції», – продовжує Анна.
Сьогодні важливо говорити про біофідбек – коли, зважаючи на технології, ми можемо заглянути всередину. Згідно з Ювалом, одна з небезпек 21 сторіччя – можливість хакнути не тільки телефон, комп’ютер чи квартиру, а й людину. Втім, слід говорити не про небезпеку цих технологій, а про їх важливість. Якщо раніше біофідбек передбачав купу дротів, то тепер можна просто поставити сенсор і зрозуміти, що відбувається з дитиною. Після цього – побачити, як працювати з її емоціями правильно.
Важливою технологією Анна вважає проект українських розробників Pure Purr – VR-шолом, призначений знімати фізіологічний стрес. Зробити це вдається завдяки імітації котячого муркотіння. За словами спікерки, під час перших досліджень авторам продукту вдалося навіть запобігти кільком серцевим порушенням добровольців. У контексті емоційного здоров’я дитини можна говорити про використання розробки для заспокоєння.
Анна також нагадує, що пік емоцій триває 5-6 секунд.
Найсильніші – страх або звістка про втрату близької людини – можуть сягати 12 секунд. Згідно з різними дослідженнями, лише приблизно 30 % людей можуть чітко виразити те, що відчувають тієї чи іншої миті. «Думками навиворіт» – чудовий мультфільм, який експертка радить переглянути. Його меседж: емоції – це інформація, що дає нам важливі знання.
Ще гостя форуму згадала про карту емоцій яку вперше розробили дослідники з Фінляндії. Мапа показує, як емоції впливають на окремі частини тіла і які фізичні прояви вони мають. Насправді дослідження свідчить: не завжди те, що ми показуємо чи ховаємо, говорить про наші думки. Тільки поєднуючи зовнішнє і внутрішнє, ми можемо чітко називати емоції.
Якими є складники емоційного інтелекту
Люди з підвищеним ЕІ здатні визначити, що саме вони відчувають певної миті. На погляд Анни, емоційний інтелект охоплює три вміння розпізнавати емоції, розуміти, що вони транслюють, і, усвідомлюючи, як воно впливає на оточення, відповідно керувати собою.
Щодо основних складників ЕІ спікерка перелічує такі:
Self-awareness (самосвідомість) – розуміння,
з яким багажем емоцій ми закінчуємо день. Її можна досягнути, постійно працюючи над собою і зіставляючи себе із зовнішнім світом;
Соціальні навички – йдеться про ефективну комунікацію. На думку Анни, дорослі частіше звинувачують інших у певних проблемах, аніж пояснюють свої емоції. Однак головне те, що саме людина відчуває конкретної миті;
Емпатія – вміння відчути емоції інших. Ще одна важлива тема в розмові про складники освітнього процесу;
Мотивація – дуже розвинена в дітей. Водночас дорослі можуть неправильно інтерпретувати емоції молодших і стримувати їх;
Контроль – важливо розуміти, як інші сприймають вияв емоцій, причому не тільки негативних.
«Важливо розуміти, що сучасні системи освіти (не тільки в Україні, а й у всьому світі) – школи минулого. Ми оцінюємо дітей згідно із застарілими методами: написати твір, вивчити вірш, отримати оцінку. Ми навчаємо їх не того, з чим вони кожного дня стикаються. Я розумію, що є програма від МОН, певні установки, вимоги до вчителя. Так, це найважче, знайти баланс того, що вимагає система, і давати те, що є першочерговим:
розуміння цінностей і вміння вижити, стати ментально здоровою і щасливою людиною», – пояснює Анна.
Зміна освітньої парадигми
Урешті, спікерка говорить про напрямки, якими слід рухатись українській освіті. Зокрема про предмет, який в Ізраїлі вводять із першого класу, – Skills for Life. Тут дітей навчають базових речей: що таке дружба, почуття, поведінка тощо. Учням дають завдання: за допомогою фільмів, вистав, спектаклів виразити те, як вони розуміють певне явище. У результаті такі уроки формують людей, які вміють аналізувати свій стан.
Порівнюючи досвід України та Ізраїлю, експертка з неформальної освіти називає кілька досягнень нашої школи, зокрема впровадження сексуальної грамотності і навчання першої допомоги. Вона вважає, що в рамках реформи «Нова українська школа» варто розглянути можливість уведення додаткових уроків емоційного інтелекту. Також Анна зробила б обов’язковим вивчення згаданої методики Skills for Life уже з першого класу – так, як це успішно застосовують в Ізраїлі.
Ще кілька корисних ресурсів
Анна має власний перелік книг від дослідників, які вивчають тему ЕІ.
Цим списком вона поділилася з нами:
Деніел Ґоулман, «Емоційний інтелект»;
Джулія Кемерон, «Шлях митця»;
Далай-лама і Пол Екман, Emotional Awareness;
Джон Ґоттман і Джоан Деклер, «Емоційний інтелект дитини»;
Оскар Бреніф’є, «Що таке почуття»;
Юлія Гіппенрейтер, «Психологічні ігри і заняття з дітьми»;
Лінда Лантьєрі і Деніел Ґоулман, Building Emotional Intelligence: Techniques to Cultivate Inner Strength in Children.
«Насправді емоційного інтелекту неможливо навчитися, тільки читаючи. Це один із челенджів, так само як у бізнесі. Ти можеш ознайомитися з кількома книгами, займатися самоосвітою і казати собі: “Окей, тепер я вмію будувати бізнес-модель”. Але це неможливо контролювати лише за допомогою знань: потрібні навички розвиваються лише через практику. Вчитель повинен працювати над собою, тобто викладати усвідомлено, звертати увагу на учнів та аналізувати їхню поведінку», – вважає спікерка.
Знання про емоційний інтелект – підсумовує Анна Жарова – слід упроваджувати не просто як додаткову програму чи курс: це має стати обов’язковою інтегральною програмою будь-кого, хто займається освітою.
